Вождь і маса. Соціологія натовпу від Г. Лебона до Е. Канетті - Автореферат

Маси починають рухатись, відбуваються революції, проте влада випадає вождям. Засновники цього напряму, французькі вчені Лебон і Тард, спробували дати відповіді на питання щодо причин впливу вождя на маси, про особливі зміни, що відбуваються з людиною у натовпі (коли людина-індивід перетворюється на людину-масу), про потребу людини у вожді. Другий етап становлення концепції "масового суспільства" представлений здебільшого "антитоталітарними" концепціями "масового суспільства", в яких провідне місце посідає захист ліберально-демократичних свобод від необмеженого панування "владної еліти". Рісмен та інші дослідники спираються на поняття "масового суспільства" для нищівної критики різних боків повоєнного капіталізму: економічного і соціального відчуження, бюрократизації суспільного життя, централізації влади й занепаду проміжних автономних асоціацій та організацій, уніформізму, стандартизації та конформізму "масової" людини, панування "масової" культури. Поряд із критичними теоріями "масового суспільства", у зарубіжній соціології існує напрям, що має на меті подолати певну однобічність теоретиків "масового суспільства".Вона підриває санкціоновану соціальну поведінку і водночас виступає носієм усталених ілюзій та вірувань: бунт і мода - от два типи соціальної поведінки, які пропонує маса. Ідеї та вірування, притаманні натовпу, створюють особливе ментальне утворення, яке набуло назву громадської думки. Реальність колективного субєкта надана нам не тому, що існують такі поняття, як народ, нація, держава, група, колектив, суспільство тощо, а тому, що існують колективні, групові уявлення, внаслідок чого суспільство як трансцендентальний субєкт здатне повторити висловлювання Декарта: "Ми мислить, тобто оскільки ми виробляє, продукує колективні уявлення, ми існує". Засновники психології натовпу Лебон, Тард, Фрейд убачали необхідність звернення до колективних уявлень у тому, що індивід, поведінку котрого вивчено і передбачено, в натовпі почувається, думає і діє зовсім інакше, ніж можна було б від нього очікувати. У четвертому розділі - "Теоретичні моделі взаємин "вождь" - "маса" - розглянуто основні типи вождів, способи впливу їх на натовп, джерело їхньої влади над юрбою.Установлена основоположниками соціології "масового суспільства" (Лебоном, Тардом, Сігеле) визначальна роль "натовпу" в житті суспільства була підтверджена наступною історичною практикою. Визначені ними відмінності між такими поняттями, як "натовп", "маса" і "публіка" зберігають свою вагомість у працях сучасних соціологів, котрі вивчають проблеми колективної поведінки. Сформульований Лебоном соціологічний закон управління поведінкою натовпу ("закон духовної єдності натовпу") дав змогу розглядати натовп як особливе соціальне утворення, підкорене дії певних закономірностей. В особі Дюркгейма, Вебера й Лебона в соціології сформувалися три підходи до аналізу колективних уявлень, які значною мірою визначили подальший розвиток соціологічної думки. Напрямами розвитку стали: антипсихологічний підхід Дюркгейма, який прирівнював соціальні уявлення до соціального інституту, культурно-історичний підхід Вебера, спрямований на вивчення нерефлектованого залишку ідей, та психологічний - Лебона, згідно з яким колективне уявлення - це аномальне утворення, що намагається уникати критичної влади поняття.

Основний зміст роботи

Установлена основоположниками соціології "масового суспільства" (Лебоном, Тардом, Сігеле) визначальна роль "натовпу" в житті суспільства була підтверджена наступною історичною практикою. Визначені ними відмінності між такими поняттями, як "натовп", "маса" і "публіка" зберігають свою вагомість у працях сучасних соціологів, котрі вивчають проблеми колективної поведінки. Сформульований Лебоном соціологічний закон управління поведінкою натовпу ("закон духовної єдності натовпу") дав змогу розглядати натовп як особливе соціальне утворення, підкорене дії певних закономірностей.

Ставлення до громадської думки як важливого чинника соціального життя вможливило по-новому поставити проблему легітимності державної влади. Тард виявився першим соціальним мислителем, котрий заклав грунт "соціології розмови", випередивши на півстоліття інших дослідників. Його ідея будувати типологію влади за типологією розмови й понині не реалізована в соціологічній науці.

В особі Дюркгейма, Вебера й Лебона в соціології сформувалися три підходи до аналізу колективних уявлень, які значною мірою визначили подальший розвиток соціологічної думки. Напрямами розвитку стали: антипсихологічний підхід Дюркгейма, який прирівнював соціальні уявлення до соціального інституту, культурно-історичний підхід Вебера, спрямований на вивчення нерефлектованого залишку ідей, та психологічний - Лебона, згідно з яким колективне уявлення - це аномальне утворення, що намагається уникати критичної влади поняття.

Спираючись на базові положення психології натовпу, ментальні утворення натовпу можна розподілити на два рівні: ідеї та вірування. Віру не можна зводити до уявлення про якусь ймовірність події. Як акт свободної волі вона затверджує себе в якості абсолютної. Особлива форма віри реалізується в ідеології, де вона намагається ототожнитися зі знанням.

Метод психоаналізу, застосовуваний до вивчення натовпу і масової поведінки, дає змогу через поняття збоченої сексуальної поведінки відповісти на питання про характер взаємин, що обєднують людей у масу. Вождь юрби почергово виступає то як фігура ідентифікації, то як обєктний вибір, що вможливлює людям натовпу ідентифікуватися одне з одним і утворювати масу.

Аналіз політичної антропології Е. Канетті свідчить, що проблеми вождя і влади можна вивчати не лише спеціалізованою мовою соціологічної науки, а й методом емпіричного феноменологічного опису.

Проведене дослідження численних теоретичних конструкцій, які пояснюють виникнення фашизму, доводить, що марксистський підхід, використовуючи класовий аналіз з метою зясування даного соціального явища, наштовхується на низку суперечностей і перешкод. Він неспроможний довести, що фашизм - це ідеологія великої буржуазії, що встановлення жорсткої адміністративної системи господарства відбивало інтереси монополістичної буржуазії.

Не позбавлена недоліків і сексуально-еротична соціологія В. Райха. Поряд із цікавими міркуваннями про авторитарну структуру масової людини, Райх обгрунтовує особливості цієї структури специфікою сексуального гальмування, здійснюваного за допомогою релігійного страху та деспотичної постаті батька. За Райхом, фашизм - це деспотична влада батька, яка пригнічує сексуальні потяги своїх дітей.

Вчення Фромма про соціальний характер та міркування Манхейма про функціональну і субстанціональну раціональність дають змогу описати сутнісні сторони фашизму, проте вони далекі від того, щоб представити цілковиту його картину.

Однак філософи та соціологи, котрі розглядають фашизм з альтернативної марксизму позиції, тобто не як класовий, а як масовий рух, набагато ближче підійшли до розуміння його сутності.

Основні положення дисертації відображені у 5 статтях: 1. Токарева В.І. Еліас Канетті: концепція відношень влади та мас // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - № 6. - С. 92-104.

2. Токарева В.И. Господство масс и общественное мнение. К истории вопроса // Наука і соціальні проблеми суспільства. Вісник Харківського університету. - Харків, 1998. - С. 94-99.

3. Токарева В.И. Явление масс. Первые свидетели // Соціальні виміри суспільства. К.: Інститут соціології НАН України, 1998. - Вип. 2. - С. 129-137.

4. Токарева В.І. Як можливий колективний субєкт: від "колективних уявлень" Е.Дюркгейма до "колективного розуму натовпу" //Мультиверсум. Зб. наук. праць. - Вип.4. -К.: Укр. Центр духов. культури, 1999. - С.235-247.

5. Токарева В.И. Социальный менеджмент: об историческом опыте управления в тоталитарных режимах // Менеджер. Вестник Донецкой государственной академии управления. - Донецк, 1998. -№2. - С.85-89.

Размещено на .ru