Активне використання легкої іррегулярної кінноти у складі переважної більшості армій як особливість Північної війни. Єртаульні полки - тимчасові з’єднання московських військ для виконання функцій прикриття головних сил, боротьби з ворожою розвідкою.
При низкой оригинальности работы "Волоські полки армій Карла ХІІ та Петра І в кампаніях 1708-1709 рр.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У цій статті розглянемо питання про виникнення та роль так званої «волоської кінноти» як допоміжних збройних формувань в арміях головних суперників у Північній війні - Швеції та Росії. Фактично він вів війну проти Швеції лише як саксонський курфюрст, спираючись, власне, на саксонську армію, у складі якої ірреґулярної кінноти не було. Напередодні вирішального походу на Москву у «волоському полку» шведської армії перебувало близько 2 тис. кіннотників. Із метою більш надійного керівництва полком на його чолі було поставлено Сандула Кольцу - молдавського (волоського) офіцера, що володів «козацькою мовою». Кегичу виділялося 180 руб. на рік та ще 225 руб. на утримання пятнадцяти коней; двом ротмістрам - по 120 руб. щорічно з правом утримувати по десятеро коней за 150 руб.; троє поручиків одержували по 48 руб. і 60 руб. на чотирьох коней кожен; троє хорунжих - по 36 руб. і на трьох коней - по 45 руб.; рядовим вершникам визначалася платня по 12 руб. на рік та ще 15 руб. на коня.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
