Володимир Винниченко у пошуках суспільної гармонії - Курсовая работа

Чижевський, який вважав, що історичний процес є «не випадковістю дрібних процесів, рухів, течій, а великим одностайним рухом у різних сферах у тому самому напрямку», а «український культурний розвиток проходив ті самі стадії, що й європейський взагалі, то не тому, що на Україну приходили ззовні «впливи», на Україні чинять «чинники», «фактори» чужого походження, а тому, що Україна як частина європейської культурної цілості переживає ті самі внутрішні процеси, що й цілість, до якої вона належить». Творчість Винниченка є аргументом на користь цього принципового закону, який, на жаль, тривалий час прийнято було ігнорувати в українському радянському літературознавстві. Якщо мати на увазі ті її сегменти, які повязані з Винниченком, то з початку 1930-х років в до кінця 1980-х рр. спадщина цього письменника загалом була вилучена з культурного обігу: твори його не друкувалися й не вивчалися. Винниченка, багато зробив для систематизації й публікації архіву, а також для дослідження різноманітних аспектів творчості В. Винниченка. Адже перший етап у вивченні феномена Винниченка після реабілітації письменника в 1987 році мав ту особливість, що зясувалися передусім обставини його політичної біографії, визначалися загальні «контури» й масштаби творчої спадщини, його місце в історії українського письменства і публіцистики.Розробити основу фінансової політики; забезпечити українізацію та демократизацію судових органів, розробити законопроекти, які б відповідали автономному устрою в Україні; зосередити у своїх руках управління шкільною освітою, видання підручників, підготовку вчителів, здійснювати відповідну діяльність з обєднання всіх національностей, що проживали в Україні; проводити необхідну роботу в українізації війська як в тилу, так і на фронті, підготувати проект земельного закону та забезпечити автономію України в продовольчій справі [12; 116]. Згодом Володимир Кирилович з гіркотою напише: «Замість конституції - інструкцію» отримала Україна від Тимчасового уряду і Керенського, який, перебуваючи у Києві два місяці до того, давав широкі обіцянки лідерам ЦР. Тимчасовим урядом Генерального секретаріату вищим виконавчим органом в Україні нехай навіть з подвійним підпорядкуванням, але щоб існувало правове поле для його діяльності. Винниченка, в якій він сповіщав народ України, що найвищий орган крайової влади в Україні - Генеральний секретаріат, беручи владу в свої руки, зараз працює над своєю внутрішньою структурою. Винниченко, йшлося про те, що Генеральний секретаріат, визначаючи разом зі всією демократією Російської держави право кожної нації на повне самовизначення, тим самим визнає і за українським народом право виявити свою волю на Українських установчих зборах.Політичний світогляд і його творчість були позначені головно двома ідеологічними напрямками: соціалізмом і націоналізмом. У пєсі «Між двох сил» - одній із його найбільш вдалих і успішних драм доби революції - головна героїня Софія (символ розуму, знання, інтелекту; звязкова між більшовиками Петрограду й України) в момент, коли збройні сили молодої Української республіки була заангажовані у боротьбі на життя і смерть з більшовиками, стверджує впевнено: «Соціальна революція це така грандіозна, величезна річ, що бути байдужим або ворожим до неї може бути людина зовсім тупа або дуже заінтересована в своєму добробуті, або як кажуть тепер, в своїх класових інтересах…» Тому, продовжує вона дещо пізніше, «кожна хоч трошки чесна, щира людина, не засліплена диким націоналізмом може не належати до тих (більшовиків)». Для Софії, так, як і для Винниченка у його публіцистичних працях, марксизм являв визволення від всього гніту, тобто ідею «всебічного визволення: Україна була пригніченою, її культура була придушеною. Ні Софія, ні Тіхон, ні яка-небудь інша дійова особа драм Винниченка не зупинилась навіть на хвилину, щоб застановитися над питанням, що, з погляду матеріалістичного світогляду марксизму, російська культура могла б бути більш ефективним засобом для приспішення індустріального прогресу, центрального планування і вищого стандарту життя [10; 293]. Самогубство Софії могло б доводити, що Винниченко - мистець інтуїтивно міг відчути те, що не хотів усвідомити Винниченко - мислитель і політичний діяч, а саме: ідеологічну непримиренність комунізму і націоналізму.Горького» 1928 року була обумовлена листом Винниченка до Горького від 5 травня 1909 року [11], у якому зявилися перші паростки конфлікту між Винниченком і Горьким з приводу зірваної домовленості про переклад оповідань Винниченка російською мовою. У свою чергу стаття «Була, є й буде» виступила своєрідним полемічним продовженням «Одвертого листа...» і мала дещо гостріший заголовок «Винниченко проти Горького», коли була вперше надрукована в газеті «Українські вісті».Другим чинником уваги до цих статей є те, що заявлені публіцистичні матеріали в силу своєї полемічної суголосності й воднораз часової дискретності утворюють, на нашу думку, незвичайне інтертекстуальне поле. Думка опонента подається згущенно і з відповідни

Зміст

Вступ

Розділ 1. Володимир Винниченко у пошуках суспільної гармонії

1.1 Біографічні відомості письменника в загальному історичному процесі

1.2. Політичні питання у драмах і публіцистиці В. Винниченка

Розділ 2. Видавнича діяльність В. Винниченка

2.1 В. Винниченко і товариство «Знание»

2.2 Співпраця В. Винниченка з видавництвом «Рух»

Розділ 3. Значення публіцистики В. Винниченка для подальшого розвитку журналістики

Висновки

Список використаних джерел