Коротка біографія В. Винниченко, його навчання у сільській народній школі, а згодом у Єлисаветградській гімназії. Творчість письменника на зламі двох культурно-стильових епох. Виявлення майстерності художника у творенні конфліктів, що випробовують героїв.
Винниченко 16 липня 1880 р. за старим стилем у селянській родині в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Кіровоградська область); навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, та не закінчив її, бо треба було добувати якісь кошти на прожиття. Для політичної роботи приїздить нелегально в Україну, а в 1914-1917 pp. переховується від поліції як на батьківщині, так і в Москві, співробітничає в журналі «Украинская жизнь». Серед млявої тонко артистичної та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників виринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом як саме життя, в суміш українське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не має меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості». Емоційний і безкомпромісний, він бере з життя такі характери й долі, такі колізії та конфлікти, які українська література не освоювала. У ці роки були написані, крім «Базару» й «Брехні» (1910), пєси «Співочі товариства» (1911), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» (1911), «Дочка жандарма» (1912), «Натусь» (1912); у 1913 р. зявилися «Молода кров», згодом - «Мохноноге», «Мементо», «Гріх», «Кол-Нідре», «Над», «Великий секрет», «Пророк» (остання була надрукована лише після смерті автора).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
