Зміцнення Київської держави за часів правління Володимира Великого: боротьба з печенігами, об"єднання східно-слов"янських земель; введення християнства на Русі. Запорізька Січ наприкінці XVII–XVIII ст.: початок, занепад і ліквідація запорізького козацтва.
При низкой оригинальности работы "Володимир Великий - правитель Київської Русі. Запорізька Січ наприкінці XVII–XVIII ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Князь Володимир Святославович народився в 948 році і був молодшим із трьох синів київського князя Святослава Ігоревича (Хороброго), а отже, молодшим внуком київської княгині Ольги (Мудрої). Після смерті княгині Ольги в 969 році Святослав вирішив «посадити» своїх синів для правління в різних землях своєї держави - України-Русі. Так, старшого сина Ярополка князь залишив у Києві, середнього Олега він відправив до Овруча до древлян, а молодшого - Володимира, на прохання прибулих із Новгорода послів, у місто Новгород, а сам вирушив у завойовані ним раніше болгарські землі, до міста Переяславця. Пригнічений горем, Свенельд почав умовляти Ярополка, який відзначався мяким, податливим характером, помститися Олегу, піти на нього та відібрати в нього землі. На мосту перед кріпосною стіною почалася тиснява, паніка охопила людей, князь Олег і частина війська були скинені з мосту і впали в рів із водою, де й потонули.Одночасно з військовими походами з метою обєднання держави Володимиру доводилося постійно вести безперервну боротьбу з печенігами, цим напівдиким, степовим народом тюркського походження. Як писав літописець Нестор, війна з ними ніколи не припинялася і «би рать без переступа» (війна була без перерви). Завдяки цим фортифікаційним заходам натиск печенігів було послаблено, і Володимир міг розпочати більш ефективну боротьбу з печенігами. Як повідомляє літописець, війна з печенігами в 990, 992 (двічі), 996, 997, 1001 і 1004 рр. принесла київському князю військову славу. Звертаючись до нього, вождь печенігів сказав: «Випусти ти свого воїна, а я свого - нехай поборються, і якщо твій подужає мого, то не воюватимемо три роки, якщо ж наш переможе, будемо розоряти вашу землю цілих три роки».Завершальний етап формування державності в Україні-Русі вимагав від Володимира проведення кардинальних суспільних перетворень, направлених на консолідацію країни. Князь Володимир розумів, що тільки прийнявши християнство його держава зможе ввійти, як рівноправна, в коло європейських країн. По-друге, Володимир не міг не знати, що ще в 862 році Київський князь Аскольд сам прийняв християнство, а бабуся Володимира княгиня Ольга також була хрещена в 955 році в Константинополі. Проте князь вважав принизливим для себе зізнатися перед греками у своїх помилках і прохати візантійських імператорів про хрещення. Після хрещення Володимир Великий одружився з Анною, а грецьке місто Корсунь князь повернув Візантії.Виникнення Запорозької Січі було зумовлене колонізацією Середнього Придніпровя феодалами Великого князівства Литовського , посиленням феодально-кріпосницького та національного гніту і пробудженням самосвідомості українського народу . Вже 1527 р. кримський хан Сапіг-Гірей скаржився литовському урядові на черкаських і канівських козаків , які поблизу татарських кочовищ ставили «уходи» (займалися промислами), а рибу, хутра й мед вивозили звідси на продаж у «волості» (державну територію Литви ). Пізніше, в звязку з посиленням наступу панів і кримських татар на Запоріжжя , козаки для згуртування своїх сил обєдналися в одну Січ. За його розповіддю, козаки за Дніпровими порогами влітку займалися промислами (рибальством, мисливством, бджільництвом), а взимку розходилися по найближчих містах (Київ , Черкаси та ін.), залишаючи в безпечному місці на острові в Коші кількасот озброєних вогнепальною зброєю і гарматами козаків. Острів Томаківку (названий пізніше Буцьким, а також Дніпровським і Городищем), який панував над навколишньою місцевістю і був чудовим природним укріпленням, можна вважати місцем, де було засновано Запорізьку Січ як організацію всього козацтва за порогами.Запорізьке козацтво відіграло видатну роль у всіх найзначніших виступах народних мас України проти феодально-кріпосницького гноблення і національного гніту - в повстаннях під проводом К. Повстанням у січні 1648 р. запорізькі козаки поклали початок визвольній війні українського народу 1648-1654 рр. під керівництвом Б. Хмельницького . Саме на Запоріжжі згуртувалися сили, які очолили загальнонаціональний рух проти панування шляхетської Польщі в Україні, що завдав нищівних ударів польсько-шляхетським військам в Жовтоводській битві 1648 р., Корсунській битві 1648 р., Пилявецькій битві 1648 р., Зборівській битві 1649 року та Батозькій битві 1652 р. Не раз козаки загрожували й Стамбулові, несподівано зявляючись на його околицях та руйнуючи укріплення (1615, 1621, 1624, 1630 рр.). Козаки руйнували маєтки татарських і турецьких феодалів і визволяли невільників.Разом з тим царський уряд використав свої війська і фортеці на Запоріжжі не тільки для оборони краю, а й для встановлення контролю над ЗС в інтересах кріпосницької держави. шляхетська Польща, захопивши Правобережну Україну, почала нищити козацтво та реставрувати кріпосницькі порядки, а Крим і Туреччина розгорнули наступ на Україну. Після переходу на бік шведів гетьмана І.Мазепи та частини запорізької старшини й невеликої кількості козаків, царський уряд звинуватив усе запорізьке козацтво в зраді. Припинення військових дій на Україні
План
План
1. Володимир Великий - «Ясне Сонечко» України-Русі
1.1 Володимир обєднує всі українські землі
1.2 Боротьба Володимира з Печенігами
1.3 Державні реформи Володимира
2. Запорізька Січ наприкінці XVII-XVIII ст. Занепад і ліквідація запорізького козацтва
2.1 Початок Січі
2.2 Роль у загальнонаціональному русі та Визвольній війні
2.3 Встановлення контролю Москви над Запорізькою Січчю
2.4 Запорізька Січ наприкінці XVII - на протязі XVIII ст..
2.5 Занепад і ліквідація Запорізького козацтва
Список використаної літератури
1. Володимир Великий - «Ясне Сонечко» України-Русі
2. “Історія України”. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей. - Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998.
3. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. - 2-е изд. - К.: Лыбидь, 1991.
4. Слабченко М. Соціально-правова організація Січі Запорозької. ВУАН, К., 1997. С. 26.
5. Мишецький С. Історія про запорозьких козаків. К., 1999. С. 72.
6. Наріжний Н. Судівництво і кара на Запорожжі. К., 2000. С. 69.
7. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. - Київ, 1991. - 384 с.
8. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 656 с.
9. Грушевський М. Історія української козаччини // Вітчизна. - 1989. - №1-11.
10. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т. 1. - К., 1992. - с.149-151
11. Ілюстрована енциклопедія історії України (від найдавнішого часу до кінця XVII ст.) / Авт. тексту О. Кучерук; Іл. та худож. оформл. Л. і С. Голембовських, С. Білостоцького. - К.: Спалах ЛТД, 1998. - 216 с., іл.
12. Королев В.И. Страницы истории Украины. Конспекты. - Симферополь: Крымский психолого-педагогический факультет ПГПИ, 1999. - 100 с.
13. Лях С.Р., Лях О.К. Історія рідного краю: Запорізький край у козацьку добу (XVI-XVIII ст.): Підручник для 8 класу СЗОШ. - Запоріжжя: Премєр, 2000. - 192 с.; іл., карти.
