Боротьба з українським буржуазним націоналізмом та будь-якими проявами національної самоідентифікації - один з пріоритетних напрямків діяльності Володимира Щербицького. Визначення вкладу даного радянського політичного діяча в Чорнобильську аварію.
При низкой оригинальности работы "Володимир Щербицький - антипод адептів громадянського суспільства", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Щербицького (народився 17.02.1918 р.) розпорядженням Кабміну в листопаді 2002 р. було створено оргкомітет у складі кількох міністрів, керівників відомств, політиків, діячів науки й культури, а також дружини ювіляра Ради Гаврилівни (вона все життя пропрацювала вчителем російської мови та літератури в київській СШ № 57, померла 11. 11. На екрани телебачення вийшли три документальних фільми та окрема передача циклу “Я так думаю”, опубліковано книжку спогадів сучасників Щербицького, організовано виставку документів, проведено “Круглий стіл”, урочисте засідання в Київській філармонії з доповіддю академіка НАН України Петра Тронька “Володимир Щербицький і його епоха” та участю віце-премєр-міністра Дмитра Табачника. Саме за його правління відбувся поворот від українізації до русифікації - курс, гідно продовжений Щербицьким, тож і стояти їм пасувало б поруч. Щербицького, опублікований на початку 2003 р. в “Українському історичному журналі”, а на згадані псевдоювілей-ні заходи відгукнувся аналітичною статтею “Діялектика державного пошанування”8, яку згодом опублікував у книзі “Доля як історія”. Щербицького як московського намісника в Україні, русифікатора республіки, антагоніста громадянських прав і свобод, виконавця репресивної політики Кремля, безсилого спостерігача економічної стагнації країни, ініціатора прискореного будівництва Чорнобильської АЕС без достатнього технічного й екологічного обґрунтування проекту при ігноруванні негативних висновків Академії наук України, а після вибуху на станції - винуватця тривалого приховування його катастрофічних наслідків та ще й проведення першотравневої демонстрації під невидимою хмарою радіоактивного опромінення - подав ґрунтовною статтею в часописі “Критика” Микола Рябчук.
Список литературы
1. Володимир Щербицький: Спогади сучасників. До 85-річчя від дня народження Володимира Щербицького / За ред. Ф. Возіанова, В.К. Врублевського, Ю.Н. Єльченка, Б.В. Іваненка. - К.: Видавничий Дім Ін Юре, 2003. - 588 с. (Серія: Зірки і терни долі).
2. Шаповал Ю. Невигадані історії. - К.: Світогляд, 2004. - С. 266-267.
3. Зайцев О. Державність імені Щербицького // Львівська газета. - 2002. - 25 листопада.
4. Врублевский В.К. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. Записки помощника: воспоминания, документы, легенды, факты. - Киев: Фирма “Довіра”, 1993. - 254 с.
5. Врублевський В.К. Вказ. Праця. - С. 49-68; Гордон Д. Вдова Владимира Щербицкого Рада Гавриловна: “Володе я верила.”; Лисниченко И. Вказ. праця; Рябчук М. Щербицький forever // Критика. - 2003. - Ч. 5(67). - С. 5.
6. Шаповал Ю.І. В.В. Щербицький: особа політика серед обставин часу // Український історичний журнал. - 2003. - № 1. -
7. 118-129.
8. Шаповал Ю. Діялектика державного пошанування // Критика. - 2003. - Ч. 5(67). - С. 9-10.
9. Шаповал Ю. Доля як історія // Київ: Генеза, 2006. - С. 321-328.
10. Шаповал Ю. Єдність і боротьба двох непротилежностей як дзеркало сучасної України // Невигадані історії. - Київ: Світогляд, 2004. - С. 265-288.
11. Рябчук М. Щербицький forever. - С. 4-9.
12. Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці. - К.: Абрис, 1994. - С. 168.
13. Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991-2000 рр.). - Київ: Видавничий дім “Альтернатива”, 2000. - 360 с.
14. Табачник Д. Останній з могікан застою // Культура і життя. - 1990. - 2 вересня. - С. 7.
15. Баран В.К. Україна: новітня історія (1945-1991 рр.). - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крипякевича НАН України, 2003. - 670 с.
16. Бойко О.Д. Історія України. - К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. - 568 с.
17. Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. - Львів: Світ, 1996. - 488 с.
18. Петро Шелест: “Справжній суд історії ще попереду. Спогади, щоденники, документи, матеріали / Упоряд.: В. Баран, О. Мандебура та ін.; За ред. Ю. Шаповала. - К., Генеза, 2003. - 808 с.
19. Гусев В. Диалоги со Щербицким В.
20. Кравчук П. Без недомовок: Спогади. - Київ: Літературна Україна, 1995. - 288 с.
21. Кушнір Л. Валентина Шевченко: “Провести демонстрацію 1 травня 1986-го наказали з Москви”.
24. Чорнобильська трагедія: Документи і матеріали / Упоряд.: Н.П. Барановська (гол. упорядник), Н.В. Маковська, М.Д. Парфененко, Є.П. Шаталіна. - Київ: Наукова думка, 1996. - 784 с.
25. Вятрович В.М. Історія з грифом “Секретно”. Українське ХХ століття / Володимир Михайлович Вятрович; Центр досліджень визвольного руху. - Львів: Часопис, 2013. - С. 590-610.
26. Не випробовуйте народного терпіння! (Відкритий лист журналіста Вячеслава Чорновола членові політбюро ЦК КПРС, першому секретареві ЦК КПУ Володимирові Щербицькому) // Передрук з оригіналу, який передав авторові цієї статті колишній політвязень Василь Підгородецький. Текст листа див. також: Чорновіл В. Твори: У 10-ти т. - Т. 6. Документи та матеріали (листопад 1985 - квітень 1990) / Упоряд. Валентина Чорновіл. - К.: Смолоскип, 2009. - С. 543-550.
27. Щербицький Володимир Васильович (1918-1990) // Грані. - 2003. - № 1(27). - С. 3; Цурканов Г. В. Он хотел добра людям // Там само. - С. 5-6.
28. Шаповал Ю. І. Особа політика серед обставин часу. - С. 119.
29. Шамота Н.З., Бабий Б.М., Шевелев А.Г. Центральному Комитету КП Украины // Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х - початок 1990-х років. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1998. - С. 342-350.
30. Виталий Шелест: “Петр Ефимович полностью принадлежал советской эпохе...” // Петро Шелест. Вказ. праця. - С. 750.
31. Владимир Гусев: “Петру Ефимовичу по плечу было и союзное руководство.” // Петро Шелест. Вказ. праця. - С. 737.
32. Владимир Семичастный: “Мои отношения с Шелестом были настороженными” // Петро Шелест. Вказ. праця. - С. 729.
33. Деформації в суспільно-політичному житті України в 60-80-х роках ХХ ст. // Україна у ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи. - К., МІЛП, Український Центр духовної культури, 2001. - С. 322-323; Шаповал Ю. І. Невигадані історії. - С. 278; Рябчук М. Вказ. праця. - С. 4.
34. Млечин Л.М. КГБ. Председатели органов госбезопасности. Рассекреченные судьбы. 3-е изд., доп. - М.: ЗАО Центр- полиграф, 2006. - С. 626-627.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
