Волинська земля у складі Галицько-Волинського князівства - Дипломная работа

В наш час, коли події минулого виходять на арену сучасності є необхідним і своєчасним момент проаналізувати історичні події давнини, які мали подальший вплив на історію нашої країни. Оскільки в історії утворення Галицько-Волинського князівства провідну роль відводять Волинській, точніше Володимирській, землі, яка у пізніших джерелах фігурує під назвою Володимирія. Хронологічні рамки даної роботи охоплюють в основному період з другої половини ХІІ до середини XIV ст., тобто від того часу, коли Волинська земля внаслідок феодальної роздробленості виділилася в окреме князівство і почала відігравати важливу роль в Південно-Західній Русі. Археографія та історія Волині періоду Галицько-Волинського князівства завжди були в центрі уваги досліджень медієвістів. Першим істориком, який поставив собі завдання написати наукову історію Галицько-Волинського князівства, був львівський архіваріус Д.Тому плуг був доступним лише для заможних селян, решта продовжувала користуватися ралом. Спочатку це були просто верхні частини стовбурів ялини з коротко зрубаними гілками, потім - складені паралельно кілька сучкуватих ялин, пізніше - сплетені рядками впоперек і вздовж прути, які перехрещувалися під прямим кутом і між якими в місцях перехрестя були вплетені похило вперед дубові або ясеневі кілки, нарешті - борони з тяжких планок з вбитими в них кілками. На Волині - глеки з валиком у верхній частині, на якому з двох протилежних боків було по одному вирізу. Особливим видом керамічного виробництва було виготовлення поливних плиток, які застосовувалися для викладання в храмах підлоги і відомі з Володимир-Волинського, Луцька, Данилова. Розвиткові залізоробного і ковальського ремесла сприяла наявність місцевої болотяної руди, яка має високий (18 - 40%) вміст заліза і за технологічними особливостями була найбільш придатною сировиною.Отже, Волинська земля у складі Галицько-Волинського князівства та в особі державця усієї Руської землі Романа Мстиславича відіграла домінуючу роль в обєднавчому русі України-Русі. Після занепаду Києва Галиько-Волинська держава продовжила на ціле сторіччя існування державної організації і стала головним політичним центром для всієї середньовічної Ураїни-Русі. Данила Романовича іменувалося Королівством Русі, а в подальшому - королівством Галичини і Володимирії, в окремі періоди утвердилося на великій території від Німану до Карпат, від Сяну до Дніпра, що за розмірами рівнялося Священній Римській імперії Фрідріха Барбароси. Політичний, економічний і культурний розвиток Волинської землі був обумовлений її географічним положенням. Вона ставить у залежність від себе польських князів, угорські королі шукають дружби з Романовичами, сини і дочки галицьких і волинських князів брали шлюби з представниками королівських і князівських династій Європи.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………..3.

Розділ І. Політичний розвиток Волині у складі Галицько-Волинського князівства……………………………………………………….6.

1.1. Мстиславичі. Київська династія на Волині…………………….6.

1.2. Волинь в інтеграційному процесі Руської землі на рубежі ХІІ - ХІІІ ст……………………………………………………………….16.

1.3. Волинська земля в часи правління Данила Галицького та його наступників………………………………………………………..36.

Розділ ІІ. Соціально економічний розвиток Волинської землі……55.

2.1. Розвиток сільського господарства……………………………..55.

2.2. Ремісниче виробництво………………………………………….58.

2.3. Торгівля……………………………………………………………65.

Розділ ІІІ. Культурне життя Волині в період Галицько-Волинського князівства…………………………………………………………………68.

Висновки…………………………………………………………………..77.

Список використаних джерел і літератури…………………………...81.

Додатки……………………………………………………………………86.

Волинько-Галицьке князівство -

То наша слава, дія й чин…

Одвічне наше прадідівство, Держави вільної зачин…

Петро Гоць

Отже, Волинська земля у складі Галицько-Волинського князівства та в особі державця усієї Руської землі Романа Мстиславича відіграла домінуючу роль в обєднавчому русі України-Русі.

Після занепаду Києва Галиько-Волинська держава продовжила на ціле сторіччя існування державної організації і стала головним політичним центром для всієї середньовічної Ураїни-Русі. Утворення обєднаного князівства стало завершенням тривалого, зумовленого низкою соціальних, політичних і культурних чинників, державотворчого процесу. У ХІІІ ст. завдяки активній політичній діяльності Романовичів - Данила Галицького і Василька Волинського та їх наступників, відроджене Галицько-Волинське князівство, яке після коронації в 1253 р. Данила Романовича іменувалося Королівством Русі, а в подальшому - королівством Галичини і Володимирії, в окремі періоди утвердилося на великій території від Німану до Карпат, від Сяну до Дніпра, що за розмірами рівнялося Священній Римській імперії Фрідріха Барбароси. Волинська земля завжди залишалися серцевиною даного обєднання.

Політичному розвиткові Волинська земля значно випереджала Галичину. Діяльність Романа Мстиславича та його синів Данила і Василька знаходила підтримку у волинського боярства на відміну від боярської верстви в Галичині.

Політичний, економічний і культурний розвиток Волинської землі був обумовлений її географічним положенням. Вона лежала на перехресті торгівельних шляхів, через Волинь проходив шлях: Балтика - Вісла - Буг - Дністер, другий варіант шляху з варяг у греки. Крім того, через стольний Володимир пролягав магістральний торгівельний шлях, що суходолом вів з Києва до Праги і далі до інших міст Західної Європи.

Високого рівня на Волині набуло ремісниче виробництво. Тут розвивалися такі ремесла: залізообрабне, гончарне, ювелірне, деревообробне, каменеобробне, прядильно-ткацьке, косторізне.

У др. пол. ХІІІ ст. Галицько-Волинське князівство досягло найвищої могутності. В цей час будуються укріплені міста і замки, створюється боєздатне військо. Галицько-Волинська Русь, як європейська держава, відігравала визначну роль. Вона ставить у залежність від себе польських князів, угорські королі шукають дружби з Романовичами, сини і дочки галицьких і волинських князів брали шлюби з представниками королівських і князівських династій Європи. Завдяки успішним походам проти Литви і ятвягів було зміцнено північні кордони. Волинські державці, єдині в тогочасній Європі, успішно воювали з татарами. Король Данило взяв участь у європейській війні 1252 - 1253 р. за австрійську спадщину, що свідчить про великий масштаби його зовнішньої політики.

Безперечно, існували й історично обєктивні причини розпаду держави Романовичів: вона залишалася не досить політично згуртованою, а суспільно господарський стан різних її земель був неоднаковим. Поза сумнівом, одним з вирішальних чинників розпаду держави Романовичів стало наростання феодальної роздробленості у Східній Європі, що не обминуло жодної давньоруської землі у ХІІІ ст.

Василько Романович помер у 1269 р. Він мав єдиного сина Володимира, який успадкував стіл невеликого, але заможного Володимирського князівства. Більша частина князювання Володимира Васильковича спливла в боротьбі з тяжкою недугою: спочатку (з 1276 р.) невідомою науці, а з 1285 р. смертельним раковим захворюванням. При всьому тому він був і залишався до кінця своїх днів мудрим і розважливим державним діячем, тонким дипломатом і, коли в тому виникала потреба, мужнім воїном і полководцем. Він збройно підтримував свого союзника Конрада ІІ проти його молодшого брата Болеслава в змаганні за престол Мазовії. Не раз відганяв Володимир від рубежів свого Володимирського князівства агресивних ятвязьких князів, мав вирішальний вплив на загальнопольські справи, беручи участь у політичних комбінаціях навколо головного краківського стола й підтримуючи власних кандидатів на той стіл.

Невелике Володимирське князівство за Василька й Володимира було заможним і культурним. Стольний град Володимир був одним із найбільших осередків міжнародної торгівлі, де існували колонії східних, південних і західноєвропейських купців. Провідною думкою літописця Володимира Васильковича була та, що князь був “книжник і філософ”, якого не було доти й потім уже не буде. Адже цей середньовічний государ відзначався великою любовю до книг і книжної мудрості, власноручно переписував книжки і дарував їх церквам та монастирям.

Володимирське князівство Романовичів було своєрідним оазисом благополуччя і добробуту загалу волинської людності. Тоді як інші частини Галицько-Волинської Русі перебували в стані розрухи, великою мірою викликаної нерозумною і недалекоглядною поведінкою своїх князів, синів Данила, що воліли вирішувати справи зовнішньої та внутрішньої політики лише збройним шляхом.

Галицько-Волинська держава обєднувала тільки етнографічні українські землі, і завдяки тому тут сильніше вирізнялися прикмети власне української культури. Населення було тут густіше, як на сході, а ще збільшилося, коли почали напливати еміграційні хвилі з Наддніпрянщини, що втікали з під татарської влади.

Як відомо, Галицько-Волинський літопис раптово уривається на рубежі 80 - 90-х років ХІІІ ст. і, за влучним порівнянням М. Грушевського, “кімерійська пітьма” спадає на історію Галичини і Волині, утім - як і на інші південноруські землі. Історикам неможливо реконструювати останні роки того століття, відтворити долю колись великого і могутнього князівства Романа і Данила. Зрозуміло лише, що Волинька земля настільки ослабла, що в середині XIV ст. стало легкою здобиччю литовських князів.

Публікації джерел

“Великая хроника” о Польше, Руси и их соседях ХІ - XIII вв. - М.: Наука, 1987. - 231 с.

Волынско-Галицкая летопись, составленая с концом XIII века, 1205 - 1292. /Изд. А. С. Петрушевич. - Львов, 1871. - 148 с.

Галицько-Волинський літопис. /Упор. Р. Федорів. - Львів: Червона калина, 1994. - 255 с.

Києво-Печерський патерик (Вступ. Текст. Примітки.). Підг. Д. Абрагамович. - Київ: Час, 1991. - [репринт] - 280 с.

Літопис Руський. /Упор. Л. Махновець. - Київ: Дніпро, 1989. - 590 с.

Полное собрание русских летописей. - Т. 1: Летопись по Лаврентиевскому списку. - М.: Изд-во восточной литературы, 1962. - 382 с.

Монографії та статті

Александрович В. Мистецтво Галицько-Волинської держави. - Львів, 1999. - 131 с.

Антонович П. Коротенька історія Волині. - Луцьк: Надстиря, 1992. - 48 с.

Археологія Української РСР. - Т. 3. - Київ: Наукова думка, 1975. - 498 с.

Брайчевський М. Конспект історії України. - Київ: Знання, 1993. - 203 с.

Брайчевський М. Перше українське королівство. (Держава Данила Галицького). //Золоті Ворота. - 1992. - №2. - С. 146 - 158.

Велика історія України від найдавніших часів. - Т. 1. - Київ: Глобус, 1993. - 351 с.

[Петров М.] Волынь: исторические судьбы Юго-Западного края. /Издано П. М. Батюшковым. - С-Петербург, 1888. - 288 с.

Войтович Л. В. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ - XVI століттях. - Львів, 1996. - 253 с.

Головко О. На чолі обєднаного князівства: загадкові та невідомі сторінки біографії князя Романа Мстиславича. //Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Тези доповідей та повідомлень. - Львів, 1993. - С. 93 - 95.

Грабовецький В., Пришляк В. Від Ільмень - озера до Дністра ріки. //Жовтень. - 1985. - №5. - С. 111 - 113.

Грушевський М. С. Історія України-Руси: ХІ - ХІІІ ст. - Т. 3. - Київ: Наукова думка, 1992. - 633 с.

Гупало В. До питання про особливості Галицько-Волинської кераміки княжої доби. //Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Тези доповідей та повідомлень. - Львів, 1993. - С. 55 - 56.

Денисовець П. М. Місце і роль Володимир-Волинського князівства в давньоруській державі. //Минула і сучасна Волинь. Тези доповідей та повідомлень. - Луцьк, 1988. - С. 3 - 6.

Завгородній А. Перша національна українська держава постала на Волині? //Луцький замок. - 1999. - 16 червня. - С. 8.

Єфименко О. Я. Історія України. - Львів: Світ, 1990. - 519 с.

Іванченко Р. Київська Русь: початки української держави. - Київ: Просвіта, 1995. - 93 с.

Ісаєвич Я. Д. Галицько-Волинська держава. - Львів, 1999. - 36 с.

Ісаєвич Я. Д., Мартинюк А. І. Володимир-Волинський. Історико-краєзнавчий нарис. - Львів: Каменяр, 1988. - 70 с.

Історія українського мистецтва. - Т. 1. - Київ, 1966. - 452 с.

Ілько В. І., Олашин М. В. Головні етапи розвитку Галицько-Волинського князівства в 1199 - 1349 та його звязки з Закарпаттям. //Велика Волинь. Минуле і сучасне. Тези міжнародної наукової краєзнавчої конференції. - Житомир, 1993. - С. 30 - 32.

Киричук М. Волинь земля українська. - Луцьк: Надстиря, 1997. - 468 с.

Ковальчак Г. І. Економічний розвиток західноукраїнських земель. - Київ: Наукова думка, 1988. - 247 с.

Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь. - Київ: Альтернативи, 1998. - 335 с.

Котляр М. Ф. Князь Данило Галицький. - Київ: Наукова думка, 1979. - 185 с.

Котляр М. Ф. Галицько-Волинське князівство у європейській політиці ХІІІ ст. //Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Тези доповідей та повідомлень. - Львів, 1993. - С. 11 - 13.

Котляр М. Ф. Галицько-Волинське князівство (до 800-ліття утворення). //Український історичний журнал. - 2000. - №1. - С. 21 - 33.

Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь у ХІІІ ст. (до 800-ліття утворення Галицько-Волинського князівства). //Київська старовина. - 1999. - №1. - С. 3 -14.

Котляр М. Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси ІХ - ХІІІ вв. - Киев: Наукова думка, 1985. - 185 с.

Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. - Київ, 1996. - 462 с.

Крвавич Д. П. Богородиця Одигітрія із Дорогобужа. //Образотворче мистецтво. - 1991. - №3.- С. 20 - 22.

Кралюк П. Роман Мстиславич, князь Волинський і Галицький. - Луцьк: Надстиря, 1999. - 75 с.

Крипявич І. П. Історія української культури. - Київ: Либідь, 1999. - 650 с.

Крипякевич І. П. Галицько-Волинське князівство. - Київ: Наукова думка, 1983. - 519 с.

Крипякевич І. П. Історія України. - Львів: Світ, 1990. - 519 с.

Кульчицький В. С., Настюк М. І., Тищин Б. Й. Історія держави і права України. - Львів: Світ, 1996. - 289 с.

Кучинко М. М. Нарис стародавньої і середньовічної історії Волині (від палеоліту до середини XIV ст.). - Луцьк, 1994. -207 с.

Кучинко М. М. Історична топографія давньоруського Володимир-Волинського. //Минуле і сучасне Волині. Тези доповідей і повідомлень. - Луцьк, 1988. - С. 7 - 10.

Кучинко М. М., Охріменко Г. В. Археологічні памятки Волині. - Луцьк, 1991 . - 137 с.

Кучинко М. М. До питання про оборонні укріплення давнього Луцька. //Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Тези доповідей та повідомлень. - Львів, 1993. - С. 78 - 80.

Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія укранської державності. - Львів: Світ, 1995. - 248 с.

Овсійчук В. Українське малярство Х - XVIII століть: Проблеми кольору. - Львів: інститут народознавства НАН України, 1996. - 478 с.

Пашуто В. Г. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. - М.; Л., 1950. - 486 с.

Попович М. Нариси історії культури України. - Київ: Артек, 1999. - 727 с.

Петегирич В. М. Из истории экономических и культурных связей Галицко-Волынской Руси в Х - ХІІІ вв. (по археологическим данным). - В кн.: Славянские древности. - Киев, 1980. - С. 151 - 163.

Пшик В. Про похід Романа Мстиславича на Польщу 1205. //Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Тези доповідей та повідомлень. - Львів, 1993. - С. 97 - 98.

Раппопорт П. Военное зодчество западноукраинских земель Х - XIV вв. //Материалы и иследования по археологии СССР. - 1967. - №140. - С. 170 - 182.

Стависький В. Князь Данило Романович на київському столі. //Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Тези доповідей та повідомлень. - Львів, 1993. - С. 99 - 100.

Сафраненко К. А. Общественно-политический строй Галицко-Волынской Руси ХІ -ХІІІ вв. - М., 1955. - 140 с.

Стемковський В. Обєднала Волинь.// Луцький Замок, 1999. - 15 липня. - С. 8.

Українські приказки, прислівя і таке інше. /Укл. Н. М. Номис. - Київ, 1993. - 180 с.

Цинкаловський О. Княжий город Володимир. - Львів, 1935. - 111 с.

Яковенко Н. Нариси історії України з найдавніших до кінця XVIII століття. - Київ: Генеза, 1997. - 310 с.

Якубюк А. М. Луцьк. Путівник інформатор. - Львів, 1983. - 73 с.