Вокально-педагогічна творчість як передумова виконавської діяльності співака - Автореферат

Професіонали - мистецтвознавці і педагоги - не так часто звертаються до проблеми специфіки практичної діяльності вокаліста, хоча формування здібності до неї, як до постійної і головної риси професійних співаків завжди за всіх часів залишається актуальною проблемою вокальної педагогіки і виконавства. Особливе значення ця проблема здобуває в умовах братерських відносин двох країн України і Китаю, переплетення методик викладання, процесу наступності, як у педагогіці, так і у виконавстві. Погляд на постать співака як на неповторний продукт синтезу світосприймання, особливої форми буття і творчості не тільки дозволяє зрозуміти схильність вокаліста до того або іншого виду діяльності (педагогічної, виконавської з її різновидами: камерна та оперна), але і допомагає усвідомлювати і виховувати його як унікальну особистість. Природа творчої індивідуальності виконавця, але не співака конкретно, знаходить відображення в психології, мистецтвознавстві, педагогіці, філософії. Запропонований до розгляду матеріал дисертаційного дослідження за своєю проблематикою і змістом демонструє бажання автора заповнити „прогалину” у наукових розвідках щодо вокально-виконавської творчості співака, її сутності, специфіки та основних музично-педагогічних принципів виховання співака.У Першому розділі - „Вокально-педагогічна творчість” - проводиться аналіз змісту, структури та психологічних умов вокально-педагогічної діяльності, а також розкриваються особливості вокальної професійної підготовки України та Китаю. Специфіка ж вокально-педагогічної діяльності полягає в тому, що вона досягає педагогічних цілей завдяки засобам вокального мистецтва та охоплює тісно повязані між собою напрями: 1) загальні питання вокально-педагогічної творчості; 2) виконавську творчість педагога-вокаліста; 3) творчу дослідницьку роботу викладача. Більш детальніший аналіз цих напрямів дає можливість стверджувати, що загальні питання вокально-педагогічної творчості поєднують у собі: досконале й творче володіння формами і методами вокально педагогічного впливу; педагогічну імпровізацію, яка обумовлюється здатністю швидко і правильно оцінювати ситуацію та поведінку студента й оперативно знаходити доцільне вирішення; вміння зберігати творчу атмосферу під час навчання і протидіяти шкідливим впливам. · дійові міжособистісні взаємини викладача і студента, в яких органічно поєднуються форми та методи вокально-педагогічного впливу, що визначаються педагогічними та навчальними засобами й завданнями в даних умовах за певними критеріями. Виходячи із структури та змісту вокально-педагогічної творчості, а також аналізу характерних рис професійних здібностей, необхідних для вокально-педагогічної діяльності, ми визначили можливі шляхи вдосконалення професійної підготовки викладача вокалу: · підвищення якості професійної вокально-педагогічної підготовки у стінах вищого навчального закладу шляхом створення оновленої науково-методичної бази з урахуванням усіх наявних психолого-педагогічних й фізіологічних досліджень та вокально-виконавських досягнень (написання монографій, підручників, методичних посібників та рекомендацій);Підрозділ 2.1 „Специфіка української вокально-виконавського творчості” репрезентує зміст і специфіку вокально-виконавської творчості, яка полягає у наступному: 1) наявність при створенні вокально-художніх образів у діяльності співака, три фази розвитку: від чуттєво-цілісного сприйняття через фазу аналізу до узагальнення; 2) здійснення оперування наочним уявленням, яке природно поділяється на три етапи: „примірка” партії або вокального твору; процес вивчення і напрацювання необхідних вокально-технічних та вокально-виконавських навичок, потрібних прийомів і відчуттів. Відмітними рисами китайського оперного виконавства є : виконання всіх ролей, зокрема жіночих чоловіками; використання в інструментальному супроводі спектаклю великої кількості різноманітних ударних інструментів; особливе відношення до гриму, костюму, головним уборам; відсутність декорацій; обмежена в образній сфері тематика китайської опери; використання в китайській опері особливих прийомів гри - гра руками, гра очима, гра тулубом, кроки; особливе місце жестикуляції в спектаклі; використання прийомів східних єдиноборств у спектаклі; декламування в китайській опері; особливе значення танцю, що існує в китайській опері в двох видах : пісня і танець і чисто танець; особливості нотації китайської опери. Кожен з мотивів, створюючи в результаті поєднання новий феномен, нову мотиваційну одиницю, входить до основи вокально-виконавської діяльності; по-третє, наявність установки на потребу в творчості підтверджує положення про визначальну роль активної вокально-виконавської діяльності в процесі духовного становлення особистості. „Фактор спадкоємності, як основа мотивації виконавської діяльності співака” дає право стверджувати, що: по-перше, потрібен системний аналіз вокально-виконавської діяльності та її культури, оскільки проблеми, повязані з послідовним розвитком тих чи інших здібностей або формуванням вокальн

Основний зміст дисертації