Водоспади Південної Америки - Курсовая работа

Навіть при побіжному погляді на карту Південної Америки одразу впадає в око яскраво виражена своєрідність будови її поверхні. На півночі й сході материка піднімаються Гвіанське і Бразільське нагіря, а між цими трьома висотними районами розташовані найбільші впадини - Амазонська і Ла-Платська низини. У своїй більшості вони несудноплавні, бо їхня течія розбивається численними водоскатами і водоспадами. У даній курсовій роботі висвітлюються теоретико-фізичні аспекти водоспадів. В роботі у стислій та доступній для сприймання формі охарактеризовано найбільш відомі водоспади Південної Америки.У Великій Радянській Енциклопедії (3-е видавництво) водоспад визначається як «падіння води в річці в місцях різкої зміни висоти її дна з утворенням майже прямовисного уступу». Б. А. До першого відносять водоспади, у яких ширина падіння води перевищує висоту, до другого - водоспади, висота яких значно перевищує ширину. Висота падіння і ширина потоку - два найважливіших чинника, що визначають будь-який водоспад, але основу його як явища природи складає падіння води з уступу тієї або іншої висоти, і тому основний критерій при визначенні і оцінці будь-якого водоспаду - його висота. Водоспадами першого типу слід вважати ті, у яких висота перевищує ширину потоку, до другого типу відносяться водоспади, у яких висота менше ширини. Проте, водоспадом також вважається падіння води з уступу під кутом більш 45°; падіння води під кутом менш 45° буде водоскатом; водоспад менше 1 м заввишки, на нашу думку, слід відносити до порогів; витрата води для водоспаду повинна бути не менше 1 м куб./с.Залежно від ширини і висоти падіння вод водоспади ділять на дві великі групи. У Вікторії вода падає завісою, ширина якої 1800 метрів, а висота дорівнює 120 метрам. У нашій країні до цієї групи належать водоспади Нарвський і Румба (150 і 100 метрів завширшки). Це означає, що кожної секунди з гребенів цих водоспадів падають колосальні вантажі - від 8 до 50 тисяч тонн (пригадайте - один кубометр води важить близько тонни). До другої групи належать водоспади, у яких, навпаки, висота значно більша за ширину.Тисячі кілометрів тече вона в південному напрямі, спочатку в горах, де бурхливий плин її не раз перепиняється порогами й водоспадами, потім плавно перетинає низовину, тече джунглями, у глибині яких і досі живуть племена диких індіанців, протікає повз великі сучасні міста, де в її водах відбиваються стіни величних будівель і палаців. Виносячи з глибини материка колосальну кількість води (близько 700 кубічних кілометрів на рік), річка, впадаючи в океан, далеко відтісняє його води. На притоці Тієте, наприклад, нараховується 36 великих і малих водоспадів, на Парапанемі - 33 водоспади, на Іваї і Пекірі їх налічується по кілька десятків [14, 139]. В результаті такого нерівномірного руйнування порід у руслах річок утворюються великі й малі уступи або скати, по яких вода спадає каскадами порогів і водоспадів. Спускаючись із схилів Бразільського нагіря по дну глибокої долини, вона стрімко мчить свої води на захід, часто утворюючи гуркотливі пороги і водоспади.В Південній Америці є водоспади, про які місцеві жителі індіанці склали легенди, і вони стали легендарними після якихось подій, що збереглися в памяті людей, увічнені у фольклорі, в народних переказах, що передавалися з покоління в покоління і дожили до нашого часу. Скеля старого (Кайєтур) У дуже давні часи, коли в Південну Америку ще не вдерлися жорстокі й зажерливі колонізатори, а місцеві жителі індіанці Гайани були вільними людьми, на березі середньої течії гірської річки Потаро стояло кілька індіанських хиж-вігвамів. Ця річка тече серед вічнозеленого тропічного лісу і несе свої води у повноводну річку Ессекібу, а та віддає їх Атлантичному океану у тому місці, де нині знаходиться столиця Республіки Гайани - велике екзотичне місто Джорджтаун. Турн, який відвідував водоспад у різні пори року, писав: «Водоспад, коли я був там раніше, справив на мене чудове враження. Падаюча вода, струмені й бризки, що розлітаються увсебіч, поступово руйнують піщаник, і тому за завісою водоспаду в прямовисній скелі утворилися заглиблення, тріщини, печери. їх добре видно в сухі періоди року, коли в річці мало води.У столиці Венесуели місті Каракасі жив юнак Джіммі Анхель. У північно-західній частині плоскогіря на 2500 метрів здіймається плоске підвищення Ауян-Тіпуї, чи Гора Диявола. її скелясті стіни подекуди утворюють кручі один-півтора кілометра заввишки. Якось Анхель пролітав над цією горою і раптом нобачив могутній потік води, що падав згори, ніби з хмар. Проте, водоспад залишався географічною загадкою аж до 1949 року, коли в цей район вирушила добре споряджена венесуельсько-американська експедиція. Експедиція зробила детальне обстеження природного унікуму, і осі що було зясовано: висота падіння струменів води дорівнює 979 метрам а вся висота водоспаду разом із нижніми каскадами становить 1054 метри.Вивчення та аналіз низки літературних джерел дають можливість зробити певні висновки та узагальнення: Водоспади - це падіння в

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико-фізичні аспекти водоспадів

1.1 Дослідження та загальна характеристика водоспадів

1.2 Класифікація водоспадів

РОЗДІЛ 2. Водоспади південної Америки

2.1 Водоспади-велетні

2.2 Найлегендарніші водоспади південної Америки

2.3 Найбільший водоспад світу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ