Водно-болотна фауна хребетних тварин - Курсовая работа

Водно-болотні угіддя являють собою надзвичайно важливу ланку біогеоценозів, представлену специфічними видами та угрупуваннями, що визначають та репрезентують видове біорізноманіття будь якого регіону. Полтавщина досить широко представлена водними та водно-болотними угіддями особливо в південній частині, що повязано з наявністю Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ. Хоча експлікація заболочених територій в іншій частині області представлена не так помітно, вони все ж відіграють важливу роль у загальній характеристиці видового складу та чисельності хребетних тварин Полтавщини. Отримані дані мають вагоме значення для загальної характеристики видового складу біорізноманіття, біологічних особливостей хребетних тварин та можливість їх використання з метою моніторингу водно-болотних угідь Миргородщини. Завдання дослідження: - визначити видовий склад хребетних тварин;Межує з сімома районами області - Гадяцьким, Зіньківським, Шишацьким, Великобагачанським, Хорольським, Лубенським та Лохвицьким. Територія району знаходиться в межах Полтавської рівнини, середні висоти 120-140 м.Як і вся Полтавська область, Миргородський район належить до Атлантико-континентальної помірно-теплої, помірно-вологої кліматичної області помірного кліматичного поясу. Через територію Миргородщини проходить ізотерма січня-6,5?С.Україна є стороною Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція). Згідно з положеннями цієї конвенції, Україна сама визначає (на основі критеріїв, визначених конвенцією) на своїй території водно-болотні угіддя, придатні для внесення до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення (Рамсарський список), готує їх описи і надсилає для розгляду і затвердження до Секретаріату Рамсарської конвенції. На виконання зобовязань України в рамках Рамсарської конвенції Кабінет Міністрів України постановою ”Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення” (№ 935 від 23.11.1995 р.) затвердив перелік з 22 водно-болотних угідь України міжнародного значення загальною площею 650 тис. га. Так було започатковано формування в Україні мережу водно-болотних угідь міжнародного значення. В 2002 р. з метою реалізації положень Закону України ”Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів” (1996 р.) постановою Кабінету Міністрів України був затверджений ”Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення”.Відповідно до ”Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів” (Рамсарська конвенція) під водно болотними угіддями розуміють ”райони маршів, боліт, драговин, торфовищ чи водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шести метрів”. У планетарному аспекті велике екологічне значення мають висока акумулятивна і продуктивна здатність водно-болотних угідь, їх сполучна функція між суходільними та водними типами екосистем. Виключне екологічне значення ВБУ мають як місця перебування для 2/3 усіх видів рослин і тварин, як ділянки продукування біомаси та кисню, як природні резервуари та фільтри очищення води. Основна їх гідрологічна роль полягає у перерозподілі стоку та впливі на різні форми водного режиму, акумулюють вологу, переводять поверхневий стік у підземний, знижують висоту паводкової хвилі, збільшуючи тривалість паводку, та сприяють попередженню катастрофічних явищ, збільшують величину мінімального стоку річок у посушливі періоди. Здатність водно-болотної рослинності та ґрунтів до утримування органічних речовин допомагає зменшити евтрофікацію водойм, яка призводить до посиленого росту водоростей, зменшення вмісту кисню у воді і, як наслідок, виникнення заморних явищ.Частина території знаходиться в річковій долині, по якій з сходу на захід тече струмок, який в декількох місцях під впливом діяльності людини, утворює ставки і заболочені низи. Село Клюшниківка знаходиться на північному-заході Миргородського району, на межі з Лохвицьким і Лубенським районами.Це - плітка (R. rutilus), карась звичайний золотий (C. carassius), карась срібний (C. auratus gibelio), короп (C. carpio), чабачок амурський (Pseudorasbora parva), зрідка зустрічається представник родини вюнових, вюн (Misgurnus). Зустрічається в Європі (окрім Іспанії, Італії, Північної Скандинавії), в Північній Азії, аж до самого басейну Колими, але його немає в озерах Балхаш, Іссик-Куль а також в басейні Амура, за виключенням озера Кенон поблизу м.Чита. Окунь має гарне яскраве забарвлення: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки на яких помітні 5-9 поперечних темних полос; хвостовий, анальний, черевні плавці яскраво-червоного кольору, грудні плавці жовтого. Статевої зрілості досягають рано: самці - в 1-2 роки

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

1.1 Географічне розташування району досліджень

1.2 Кліматичні та фізико-географічні умови

РОЗДІЛ 2. ВОДНО-БОЛОТНІ КОМПЛЕКСИ ЯК МІСЦЕ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ

2.1 Міжнародне значення водно-болотних угідь

2.2 Водно-болотні угіддя України

2.3 Характеристика природних комплексів околиць с. Клюшниківка

РОЗДІЛ 3. ВИДОВИЙ СКЛАД ХРЕБЕТНИХ ТВАРИН ТА ЇХ БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

3.1 Видовий склад та біологічні особливості риб

3.2 Видовий склад та біологічні особливості земноводних

3.3 Видовий склад та біологічні особливості плазунів

3.4 Видовий склад та біологічні особливості фонових видів птахів

3.5 Видовий склад та біологічні особливості ссавців

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ