Водний фонд України - Курсовая работа

3.3 Загальні відомості про Куйбишевський районВодні ресурси є національним багатством кожної держави, важливим природним ресурсом і визначають можливості розвитку більшості галузей господарського комплексу України. В даний час, на фоні збільшення водоспоживання та підвищення вимог до якості води, спостерігається тенденція до зниження в Україні запасів прісних вод та їх прогресуючого забруднення шкідливими стоками, що порушило рівновагу екологічних систем та призвело до втрати їх самовідновної здатності. Все більш широкий розвиток техногенного середовища, взаємодія якого з природним середовищем набуває нових форм і призводить, як правило, до порушення екологічної рівноваги між природою і суспільством. Одним з найістотніших чинників, що негативно впливають на якість поверхневих вод, є їх антропогенне евтрофування (“цвітіння”), яке на відміну від природного, є наслідком діяльності людини і полягає у швидкому підвищенні трофності водойм внаслідок надходження до них біогенних елементів і органічних речовин у кількостях, що значно перевищують звичайні природні рівні.Усі землі, які знаходяться в межах України, складають її земельний фонд, який передбачає наявність загального правового режиму усіх земель незалежно від форми власності на землю і її цільового призначення. Разом з тим існують й істотні відмінності між землями, що зумовлено різними способами їх використання, різним цільовим призначенням, особливостями правової охорони і т. ін. Важливе правове значення має поділ земель за основним цільовим призначенням на категорії. Стаття 19 Кодексу [3] встановлює вичерпний перелік із девяти категорій земель: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення.До земель водного фонду належать землі, зайняті водними обєктами - морями, річками, озерами, водосховищами та ін., а також землі, виділені під смуги відводу і водоохоронні зони водних обєктів. 4 Водного кодексу належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними обєктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Землі, вкриті водою нетривалий час, не належать до водопокритих земель.. До третього виду земель водного фонду відносять землі: зайняті прибережними захисними смугами уздовж морів, річок і навколо водойм; береговими смугами водних шляхів; виділені під смуги відведення для гідротехнічних та інших водогосподарських споруд і каналів. Головна мета виділення земель під прибережні захисні смуги полягає в охороні поверхневих водних обєктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності.Використання земель водного фонду регулюється Земельним кодексом України, Водним кодексом України та іншими нормативними актами. Користування цими землями може" бути постійним і на умовах оренди. На праві постійного землекористування відповідні земельні ділянки надаються тільки державним водогосподарським організаціям для догляду за водними обєктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. Всім іншим юридичним і фізичним особам земельні ділянки водного фонду надаються в користування на умовах оренди.Конкретний перелік прав та обовязків користувачів земель водного фонду залежить від встановленого правового режиму. Так, користувачі, що експлуатують гідротехнічні та інші споруди водогосподарських систем, зобовязані додержуватися встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації, здійснювати насадження, догляд і охорону лісів у смугах відведення каналів, гідротехнічних споруд та інших споруд міжгосподарського значення. На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних обєктів користувачі мають право проводити роботи, повязані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові і геологорозвідувальні роботи. їм дозволяється здійснювати видобування корисних копалин (крім піску, гальки і гравію у руслах малих та гірських річок). 63 ЗК України [3] мають право використовувати їх для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо. Використовуючи берегові смуги водних шляхів, користувачі додатково повинні здійснювати заходи щодо охорони цих земель від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення.Принципами державного управління землями водного фонду є: стійкий розвиток поєднання басейно

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ ВОДНОГО ФОНДУ

1.1 Водний фонд України важливий природній ресурс

1.2 Основні категорії земельного фонду

1.3 Землі водного фонду

1.4 Правові форми використання земель водного фонду

1.5 Обовязки користувачів земель водного фонду

2. ОРГАНИ ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЛЯМИ ВОДНОГО ФОНДУ

2.1 Система органів державного управління

2.2 Користування землями водного фонду

2.3 Державний контроль за використанням та охороною земель водного фонду

2.4 Відповідальність за порушення водного законодавства

3. СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬВОДНОГО ФОНДУ У КУЙБИШЕВСЬКОМУ РАЙОНІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Сутність обліку земель

ВСТУП

Управління земельними ресурсами охоплює весь спектр суспільних відносин - від соціального до економічного, правового, екологічного та інших видів управління. Разом з тим, земельні ресурси мають ряд властивостей і особливостей, які не залежать від системи суспільних відносин і не притаманні іншим засобам виробництва. Це, зокрема, те, що земля є продуктом природи і виникла та існує незалежно від волі і свідомості людини. По-друге, земля, на відміну від інших засобів виробництва, при раціональному використанні не зношується, не зменшує свої корисні властивості. По-третє, використання землі повязане з просторовою постійністю місця та обмеженістю території, тоді як інші засоби виробництва в міру розвитку продуктивних сил кількісно збільшуються і якісно видозмінюються.

Раціональне використання земельної ділянки є похідним щодо її цільового призначення, адже лише оперуючи чітко встановленою метою експлуатації землі можна розробляти перелік конкретних методів її використання, визначати особливості розміщення продуктивних сил у межах ділянки, встановлювати склад земельних угідь, а також здійснювати контроль за раціональністю землекористування тощо. Таким чином, цільове призначення слід визнати головним джерелом обовязків землекористувача, а отже - особливо важливою характеристикою земельної ділянки.

По суті, саме встановлюючи цільове призначення земель держава забезпечує особливу охорону земель як основного національного багатства, реалізуючи, таким чином, положення статті 14 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [1].

Земельна ділянка, на відміну від інших обєктів права власності, відносно яких власник вправі здійснювати будь-які дії (знищувати, псувати, споживати тощо), має використовуватися виключно відповідно до її цільового призначення, причому навіть невикористання ділянки також є правопорушенням.

Цільове призначення земельної ділянки - визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), який забезпечує реалізацію права користування земельною ділянкою у такий спосіб, що відповідатиме суспільним інтересам та не завдаватиме шкоди навколишньому природному середовищу [2].

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-Ш [3] до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними обєктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Людство поступово усвідомлює, що відбувається глобальне забруднення навколишнього середовища, природні ресурси вичерпуються, і особливо головний з них - вода.

Водні ресурси України в сучасних умовах - один з головних лімітуючи чинників розвитку і розміщення продуктивних сил. Вони також повною мірою визначають рівень життя і здоровя населення.

Для підтримання природно-екологічної рівноваги в навколишньому природному середовищі і забезпеченні сталого розвитку держави необхідне удосконалення управління використання, охороною і відновленням водних ресурсів та беззастережне виконання екологічних вимог.