Сучасні фактори водозабезпечення України та поняття про водні ресурси. Стан і якість водних ресурсів країни, рівень використання підземних вод. Забезпеченість поверхневими водними ресурсами регіонів. Концептуальні положення басейнової системи управління.
У діяльності людини вода знаходить саме широке застосування. Вода - це матеріал, використовуваний у промисловості й вхідний до складу різних видів продукції й технологічних процесів, виступає в ролі теплоносія, служить для цілей обігріву. До водоємних галузей, що орієнтується на великі джерела водопостачання, ставляться багато виробництв хімічної й нафтохімічної промисловості, де вода служить не тільки допоміжним матеріалом, але й одним з поважних вигляд сировини, а також електроенергетика, чорна й кольорова металургія, деякі галузі лісової, легкої й харчової промисловості. Широко використовується вода в будівництві й промисловості будівельних матеріалів. Проблема водопостачання у країні ускладнюється ще різким погіршенням води безпосередньо у самих джерелах водопостачання у звязку з інтенсивним відбором річкового стоку і недостатньою ефективністю очищення стічних вод.У сучасній науці та практиці під поняттям "водні ресурси" в самому широкому тлумаченні розуміють усі води нашої планети, тобто води поверхневого й підземного стоку, грунтові та підземні води, води гірських і полярних льодовиків, морські и океанічні води, атмосферні води та води штучних водних обєктів. Проте у звязку з тим, що підземні води, а також води озер, боліт і льодовиків використовуються в даний час порівняно мало і всі вони повязані з водами річок, під водними ресурсами великих територій і держав розуміють тільки величину середнього річного стоку річок. Це визначення свідчить, що чим нагальніша потреба в природних водах і чим вищі технічні можливості їх отримання, тим більша кількість різноманітних видів природних вод відноситься до категорії водних ресурсів. Якщо, наприклад, для людини камяного віку водними ресурсами були води струмків, річок, озер і ті грунтові води, які вона могла добути, то для людини майбутнього - це природні води в усіх агрегатних станах, на всій планеті, на всіх її глибинах, а можливо, і за її межами. Чим більших глибин досягають свердловини, тим глибші горизонти прісних підземних вод стають водними ресурсами; чим економічнішими способами опріснення солоних вод оволодіває людина, тим більша кількість мінералізованих підземних вод стає водними ресурсами.Водні ресурси являють собою частину природних запасів води, яка безпосередньо приймає участь або може приймати участь у суспільному виробництві в конкретних історичних умовах при певному розвитку продуктивних сил. Усім видам запасів води притаманна висока динамічність і взаємозвязок, що пояснюється обєктивними процесами кругообігу води в природі. Завдяки цим властивостям існує можливість багаторазового і багатоцільового використання певних обсягів водних ресурсів, що розкриває шляхи раціонального використання води. Функціональне призначення водних ресурсів як соціальної інфраструктури повязано із створенням соціальних умов для життєдіяльності людей в результаті задоволення потреб у воді з метою підвищення рівня життя. Водогосподарська система являє собою специфічний вид соціально-економічних відносин, що склалися між органами управління водним господарством, галузями народного господарства - споживачами і користувачами водних ресурсів, місцевими органами влади окремих регіонів і територій в процесі використання водних ресурсів, населенням країни, створення та експлуатації водогосподарських споруд, забезпечення охорони вод.Протягом останніх років за приблизними підрахунками потреба у воді зросла в 10 разів. Сучасне місто використовує води з розрахунку на одну людину 300-500 л/добу, що значною мірою перевищує мінімальну потребу у воді однієї людини (25 л/добу). Протягом століття витрати води в таких містах, як Париж, Нью-Йорк, Москва, зросли більш як у 100 разів. У більш вузькому розумінні під водними ресурсами розуміються ті природні води, які можна використовувати в даний час, управляючи їх режимом, а також води, що можуть бути використані в найближчій перспективі й над управлінням якими йде робота. Різниця між кількістю опадів і випаровуванням (величина стоку), а також відношення величини стоку з певної території до кількості опадів на цій території (коефіцієнт стоку) обумовлюють водозабезпеченість території, формуючи власні водні ресурси в обємі 50,7 км3/рік.Політика водозабезпечення повинна передбачати, щоб уся вода, що надходить до централізованих систем водопостачання, проходила відповідну обробку. На сьогодні методів, що дають змогу якісно очистити воду, у світі достатньо. Треба усвідомити, що питна вода уже тривалий час є не безкоштовним природним ресурсом, а виступає товаром. Забезпеченість водою складає 1700 м? рік на одну людину. У той же час середньодобове споживання води на 1 міського жителя України складає 320 літрів у добу, тоді як у великих містах Європи - 100-200 л.
Вывод
Політика водозабезпечення повинна передбачати, щоб уся вода, що надходить до централізованих систем водопостачання, проходила відповідну обробку. Вона повинна бути гарантовано безпечною за епідеміологічними і радіологічними показниками, хімічно нешкідливою і благополучною за органолептичними властивостями. На сьогодні методів, що дають змогу якісно очистити воду, у світі достатньо.
Треба усвідомити, що питна вода уже тривалий час є не безкоштовним природним ресурсом, а виступає товаром. Попит на нібито очищену воду сформував відповідну пропозицію. Але кришталево чисту та небезпечно забруднену воду часом неможливо відрізнити ані візуально, ані на смак, ані на запах. Чутки про те, що в пляшках, незважаючи на яскраві етикетки, може бути звичайна вода з водогону, далеко не перебільшення. «Водяний бізнес» нині процвітає. Схопити ж за руку такого «виробника» неможливо, бо, хоч як це не парадоксально, він діє в правовому полі.
За прогнозами, у 2015 році 2/3 населення планети буде страждати від недостачі води або від її незадовільної якості. Сьогодні, за даними ВООЗ більш 100 млн. людей тільки в Європі не має доступу до якісних водяних ресурсів. Серед країн Європи Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами. Забезпеченість водою складає 1700 м? рік на одну людину. В Франції цей показник складає 4570 м?, у Швейцарії - 7280 м?, в Австрії - 7700 м?, у Швеції - 24000 м?.
У той же час середньодобове споживання води на 1 міського жителя України складає 320 літрів у добу, тоді як у великих містах Європи - 100-200 л. Крім цього, під час транспортування, по офіційним даним, губиться близько 2 км?, що прирівнюється до річного стоку Південного Бугу.
Особливе занепокоєння викликає той факт, що протягом останніх років майже цілком зупинилося будівництво і введення в експлуатацію нових потужностей очисних споруджень каналізацій, а потужності водопроводу продовжують збільшуватися. Яскравий приклад - проект указу Кабінету Міністрів України про забезпечення водопостачанням населених пунктів Луганської області. Якщо узяти до уваги, що стоки Сіверського Донця протягом року використовуються тричі, як наслідок варто очікувати як погіршення якості води, так і незадовільну якість питної води.
Останнє десятиліття можливості держави були обмежені глибокою соціально-економічною кризою а тепер взагалі світовою фінансовою кризою.
У звязку з цим зявляться нові труднощі, тому що збільшення обсягу виробництва буде здійснюватися на старій технологічній базі.
Збереження існуючих тенденцій приведе в недалекому майбутньому до реального ризику виникнення техногенних катастроф і до катастрофічних наслідків на значній території України. Майбутнє рішення комплексу складних економічних і екологічних проблем зажадає і величезних інвестицій, і формування чіткої державної стратегії в сфері охорони і відновлення водних ресурсів. Але цього, на жаль, поки не передбачається.
Список литературы
1. Білявський Г.О. Основи загальної екології. - К.: 2010р, 154 с
2. Водний кодекс України.
3. Воронков Н.А. Основы общей экологии / Н.А.Воронков. - М.: Ангар, 2003.
4. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія / В.Є.Воротін. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 392 с.
5. Воротін В.Є. Формування системи державного регулювання національної економіки в умовах глобальних ринкових трансформацій: Автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 / В.Є.Воротін. - К., 2003. - 36с.
6. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. - Львів:ЛДУ,2009.160с.
8. Гальчинський А.С. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, С.Г.Бабенко. Офіц. вид. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.
9. Геєць В.М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / В.М.Геєць, В.П.Александрова, Т.І.Артьомова та ін. / НАН України; Ін-т екон. прогнозування. - К.: Фенікс, 2003. - 1008 с.
10. Герасимчук 3.В. Еколого-економічні основи водокористування в Україні: Навч. пос. / З.В.Герасимчук, Я.О.Мольчак, М.А.Хвесик. - Луцьк: Надстиря, 2000. - С. 364.
11. Гіроль М.М. Стан водопостачання та водовідведення в Україні / М.М.Гіроль, О.А.Ткачук, Г.М.Семчук та ін. // Вісн. одес. держ. акад.. будівництва та архітектури. - 2005. - № 19. - С. 3-9.
12. Голина М. Скорее сточная, чем питьевая. Качество воды в Харьковской области - самое плохое в стране / М.Голина. - К.: «День», №109, 7 липня 2006.
13. Гончарук В.В. О разработке стандартов Украины - «Источники централізованого водоснабжения» и «Вода питьевая» / В.В.Гончарук, В.Ф.Скубченко // Химия и технология воды. - 2003. - № 2. - С. 103-105.
14. Господарський кодекс України // ВВР. - 2003. - № 18-22. - Ст. 144.
15. Друзь В.Л. Методичні засади еколого-географічних досліджень річкових систем. - Рівне: 2011, 139 с.
16. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. - Харків: ХДАМГ, 2011. - 416с.
17. Електронній ресурс Електрона бібліотека http://text.tr200.biz
18. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 2010.
Воронков Н.А. Основы общей экологии / Н.А.Воронков. - М.: Ангар, 2003..
20. Качинський А.Б., Лавриненко С.І. Порівняльний аналіз стану навколишнього середовища України та окремих держав світу // Стратегічна панорама. - 2011. - №4. - С.140-149.
