Воєнно-інформаційна безпека України за умов посилення загроз інформаційних війн - Автореферат

Однак, неправильно обрана стратегія національної безпеки у воєнній сфері держави (особливо у її воєнно-політичному аспекті), недостатній динамізм і мобільність підготовки до інформаційних війн та відсутність належної уваги до питань воєнно-інформаційної безпеки можуть призвести до небажаних й навіть драматичних зрушень. Саме тому особливої гостроти набули для України проблеми теоретичного осмислення та практичного впровадження стратегії різних форм інформаційного протиборства, інформаційних війн та воєнно-інформаційної безпеки у різноманітних контекстах конфліктного розвитку світової спільноти. На тлі сучасної інформаційної революції у світовій практиці міждержавних відносин відбувається послідовна трансформація війни або збройного протистояння класичного типу у війни або протистояння некласичного типу. Із суто методологічної точки зору, проблему воєнно-інформаційної безпеки досліджували автори фундаментальних праць із національної безпеки у воєнній сфері: А. Актуальність теми визначила ключове наукове завдання дисертаційного дослідження, яке полягає у розробці пропозицій щодо забезпечення воєнно-інформаційної безпеки України на підставі аналізу та оцінки впливу загальносвітових тенденцій щодо посилення загроз інформаційних війн на систему забезпечення її національної безпеки в воєнній та інформаційній сферах.У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження впливу сучасної інформаційної революції на характер війни та воєнної безпеки» порушуються теоретичні питання еволюції вчень про війну, трансформації сучасних війн в умовах інформаційної революції та, у звязку з цим, посилення загроз інформаційних війн. В розділі розглянуто структуру інформаційної політики держави в сфері оборони як продукт взаємодії наступних пяти структурних елементів: мета, субєкт, обєкт, засоби, механізми. “Еволюція вчень про війну і мир як насильницькі й ненасильницькі засоби реалізації зовнішньої політики” проаналізовано теоретичні підходи до трактування поняття війни як суспільно-політичного феномену, яка є способом досягнення політичних, геополітичних та інших цілей з необмеженим застосуванням збройного насильства за участю всього потенціалу держави або групи держав, на певний час підпорядкованого воєнним завданням за одночасного максимального використання політико-дипломатичних, економічних, ідеологічних, інформаційних, психологічних та інших невоєнних засобів досягнення перемоги над ворогом. До двох вищезазначених діаметрально протилежних дослідницьких позицій - реалістичної та ідеалістичної - схиляються також вітчизняні та російські автори, які вивчали еволюції проблеми війни та безпеки: А. Доведено, що “інформаційна зброя” є неодмінною компонентою усіх війн, яка міняла й продовжує принципово міняти характер збройних конфліктів, максимально зближуючи поняття “війни” як системи, “воєнної безпеки” із поняттям війни як “бойових дій”.Зясовано, що війна як суспільно-політичний феномен є способом досягнення політичних, геополітичних та інших цілей з необмеженим застосуванням збройного насильства включно з інформаційно-психологічним за участю всього потенціалу держави або групи держав, підпорядкованого на певний тривалий або стислий період часу воєнним мобілізаційним завданням за одночасного максимального використання політико-дипломатичних, економічних, ідеологічних, інформаційних, психологічних та інших невоєнних засобів досягнення перемоги над ворогом. Зявляються нетрадиційні поняття «операції після війни» й “операції, неподібні на війну”, що відображають реальність, якої не можуть уникнути сучасні ЗС у фазі налагоджування мирного життя після активної фази воєнної операції, громадянського збройного конфлікту тощо. Завдяки “інформаційній зброї” як неодмінній компоненті усіх війн відбувається максимальне зближення понять “війни” як системи насильницьких політичних впливів й “бойових дій” із поняттям “воєнної безпеки”, внаслідок чого міняється характер збройних конфліктів сучасності. Вищенаведена нетрадиційна точка зору на походження й призначення війн логічно підводить до виправдання “інформаційних війн” (Informations war або Cyberwar - IW) як єдино можливих й гуманістичних способів розвязання міжнародних конфліктів, коли конфронтація між державами або міждержавними угрупуваннями переноситься в інформаційну сферу й має на меті нанесення пошкоджень, завдання збитків не безпосередньо життю людей, а інформаційним системам, процесам і ресурсам та тісно з ними повязаним життєво важливим структурам, порушення роботи політичних, економічних і соціальних систем, а також спричинюючи масове психологічне маніпулювання населенням з метою дестабілізації суспільства і держави. Війни епохи постмодерну або епохи глобального інформаційного суспільства від війн епохи модерну передусім вирізняє принцип демасификації, заснований на використанні інформації для досягнення бажаних ефектів із істотним обмеженням числа бойових чинників у конкретному місці за одночасного збільшення швидкості й темпу переміщення військ на полі бою для того, щоб ут

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ