Внутрішня конотативна антонімія мовних одиниць у дискурсі сучасної української преси - Автореферат

Лінгвісти, аналізуючи мовні смаки епохи, звертають увагу на смислову динаміку, характерну для низки одиниць мови в процесі їх функціонування. Появу позитивного та / або негативного аксіологічних смислів в інгерентно оцінних чи нейтральних за характером оцінки в мовній системі слів, а також зворотність оцінного знака в одиниць мови ми називаємо внутрішньою конотативною антонімією (ВКА). Актуальність теми дисертації визначає загальна спрямованість сучасних лінгвістичних студій на розгляд динамічних характеристик аксіологічних компонентів лексичних одиниць як смислотвірних ознак, що відображають зміни в ціннісному ставленні мовного колективу до явищ дійсності, відтворюють особливості національного менталітету, ціннісних КС окремих носіїв мови, груп мовців і суспільства в цілому. Мета дисертаційної праці полягає в комплексному дослідженні явища внутрішньої конотативної антонімії як чинника розвитку лексико-семантичної системи української мови, у виявленні прагмасемантичної та лінгвокогнітивної специфіки відповідного явища в дискурсі сучасної української преси. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній визначено специфіку внутрішньої конотативної антонімії як лексико-семантичного явища, уперше системно й комплексно висвітлено зміни в конотативній семантиці стрижневої суспільно-політичної лексики на сучасному етапі розвитку мови, виявлено лексико-семантичні інновації, не зафіксовані в лексикографічних джерелах.У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, сформульовано мету й завдання роботи, окреслено обєкт, предмет, методи дослідження, джерельну базу, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну цінність одержаних результатів.У першому підрозділі «Історія вивчення та лінгвістичний статус поняття “конотація”» простежено історію дослідження конотації в зарубіжному та вітчизняному мовознавстві, схарактеризовано основні напрями (семіотичний, психолінгвістичний, лінгвокультурологічний і стилістичний) у розвязанні проблеми визначення місця конотативного компонента в семантичній структурі слова. Узагальнивши наявні в лінгвістиці погляди на місце конотації в семантичній структурі слова, ми доходимо висновку про те, що основною умовою розбіжностей серед науковців є нерозрізнення мовної та мовленнєвої конотацій. Найчастіше основною ознакою конотації дослідники називають вторинність щодо денотативного аспекту значення. Двополюсне пояснення семантичних відношень, ґрунтоване на протиставленні понять «денотація» і «конотація», на нашу думку, не дає повного уявлення про специфіку денотативно-конотативного механізму. Моделювання семантичної структури слова як відкритого утворення передбачає врахування таких її сфер: ядерної, тобто предметно-логічного змісту слова, найтісніше повязаного із формою останнього (цей зміст значеннєво ідентифікує лексему), навколоядерної зони конотативних значень, виразних і стійких у свідомості носія мови (системна конотація), а також неоднорідної та відкритої зони мовленнєвих конотацій (узуальних чи оказіональних конотативних смислів).Залежно від функціональної специфіки мовних знаків у її корпусі виділяємо дві групи: 1) власне актуалізовану лексику - одиниці, що за радянських часів відображали співвідносні із соціалістичним буттям реалії та категорії (гуманізм, демократія, еліта, незалежність, реформа, суверенітет, чиновник та ін.), 2) номінативно переорієнтовану лексику - лексичні одиниці, які в радянський період позначали поняття, співвідносні із зарубіжною та / або дореволюційною українською дійсністю (бізнес, губернатор, капіталізм, плюралізм, приватизація тощо). У конотативній семантиці цього слова, на нашу думку, наявна інгерентна позитивна оцінка, повязана зі стереотипними «ідеальними» уявленнями про відповідних осіб, оскільки депутати, по суті, є народними обранцями та покликані виражати й захищати суспільні інтереси, брати активну участь у політичному житті країни й забезпечувати його ефективність. Емпіричний матеріал дослідження свідчить про те, що поряд із уживанням слова депутат у нейтральному значенні, яке тяжіє до позитивного (переважно в провладній пресі), у незалежних виданнях, котрі претендують на максимально обєктивне висвітлення суспільно-політичних подій в Україні, журналісти досить часто вживають відповідну мовну одиницю в складі негативнооцінних контекстів: «А добре було б так зробити, як в армії. Словосполучення прикладкового типу депутати-пахани, контекстуальне оточення стрижневого слова (синонімізація зі словом бюрократ; жаргонізм дерибан, що автоматично інкорпорує депутатів до кримінального світу; «соціологізована» власна назва Іуда в слові іудо-депутати, котра має сталі асоціації, перетворюється на оказіональну морфему й набуває дериваційного значення, синонімічного префіксові псевдо-) закріплюють у масовій свідомості пейоративні смислові ознаки за мовною одиницею депутат. За радянських часів слова бізнес, бізнесмен, підприємництво, підприємець, підприємницький сприймали як атрибути капіталістичного ладу (західного та дорадянського).У пе

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ