Внутрішня і зовнішня політика Костянтина Великого - Курсовая работа

Як тільки Діоклетіан зійшов з політичної арени (1 травня 305 р.), знову виступили вперед людські пристрасті, уже можна було передбачити, що з цього вийде. Галерій спробував відірвати Костянтина від його батька, але юний син все ж таки приїхав до батька в Британію. На думку авторки курсової роботи обрана тема є актуальною, оскільки, проводивши велику реформаторську діяльність, Костянтин зробив важливий крок у розвитку християнства, як релігії, поставивши його на рівні з язичницьким культом тогочасної імперії. Також хочеться дати оцінку Костянтину як правителю, політику, полководцю, в деякій мірі відтворити і змалювати часи, в яких він правив, дати аналіз вчинків імператора і як це відбилося на становищі римського населення. У контексті зазначеної актуальності та мети дослідження авторка курсової роботи ставить перед собою наступні завдання: · проаналізувати розвиток пізньої Римської імперії за часів Костянтина І Великого;Можливо, економіка держави могла б подолати цю кризу, якби стала переважати праця вільних робітників і селян, але на той час більшість з них розорилася і перетворилася на нероб, яких утримувала держава. Його мама була простою жінкою, дочкою власника трактиру - Олена. Його армія ледве була рівна половині армії Максенція. Одного разу, в теплий післяобідній час, коли воїни сховалися від пекучого сонця в наметах, Костянтин сидів задуманий через те, що обмірковував який результат буде мати для нього наступна боротьба на життя і смерть. До префекта можна було звернутися із скаргою на рішення будь-якої нижчої інстанції по будь-якій важливій справі, кримінальній чи цивільній, але його власне рішення було кінцевим і оскарженню не підлягало.На тлі загальної кризи імперії велику популярність серед народних мас все більше завойовувало християнство. Найбільш небезпечною для церковної влади сектою були аріани, засновником яких був пресвітер Олександрійської церкви Арій. У IV ст. християнство переживало досить нелегкі, сповнені напругою часи - від жорстоких гонінь імператорів Діоклетіана та Галерія на общин, до перетворення, врешті, на офіційну релігію за часів правління імператора Костянтина І Великого та його наступників. Імператори стали рішуче переслідувати тих, хто проповідував «чужу» віру, і насамперед християн. Так, при дворі імператора Олександра Севера нараховувалося багато християн, а сам імператор та його спадкоємець були оголошені таємними християнами.По-перше, розвиток пізньої Римської імперії при Костянтині І Великому покращився. Були подолані наслідки економічної кризи. По-друге, внутрішня і зовнішня політика імператора була направлена на зміцнення імперії. По-третє, якщо на початку свого правління Костянтин був змушений війною відвойовувати території, то пізніше він уже уміло проводив свою реформаторську діяльність. А імператор Костянтин І Великий взагалі офіційно вважався першим християнським імператором, незважаючи на те, що прийняв хрещення на смертному одрі (337 р.). він ще в юному віці перейнявся ідеями християнства, оскільки його мати Єлена була християнкою і мала неабиякий вплив на духовне становлення сина.

Зміст

Вступ

Розділ І. Внутрішня і зовнішня політика Костянтина

Розділ ІІ. Легалізація християнства

Висновки

Список використаної літератури

Працюючи над даним дослідження авторка дійшла до наступних висновків.

По-перше, розвиток пізньої Римської імперії при Костянтині І Великому покращився. Були подолані наслідки економічної кризи. Римська імперія знову набула своєї колишньої слави і величі. Принципат змінився воєнною монархією, так як у боротьбі з сенатом перемагали «солдатські імператори». Починаючи з 284 року період називають домінантом.

По-друге, внутрішня і зовнішня політика імператора була направлена на зміцнення імперії. Костянтин не хотів правити в союзі з Ліцінієм, а хотів єдиновладдя. За час свого правління він одержав перемогу над усіма своїми суперниками - Максенцієм, Максіміном, Ліцінієм. Це був далекоглядний, підступний, безжалісно жорстокий правитель. Він залишався істинним сином свого часу.

По-третє, якщо на початку свого правління Костянтин був змушений війною відвойовувати території, то пізніше він уже уміло проводив свою реформаторську діяльність.

По-четверте, між війнами він написав багато законів. Два з них проливають світло на мораль тієї епохи. Перший забороняв підкидувати своїх дітей в чужі будинки або вбивати новонароджених. Батьки таким чином хотіли позбавити дітей своєї тяжкої долі через високі податки. Другий закон - проти насилля над жінками і викрадення дівчат до 25 років. Крадія присуджували до смерті. Цими законами він хотів покращити життя населення своєї імперії.

По-пяте, християнська Церква у Римській імперії набула значної популярності серед широких верств населення. З початку виникнення християнства його прибічникам жилося несолодко. На них влаштовували гоніння. Розсудливі люди намагалися зупинити ці гоніння. Двір Діоклетіана переповнювали християни, як і двір Констанція Хлора і Максенція. А імператор Костянтин І Великий взагалі офіційно вважався першим християнським імператором, незважаючи на те, що прийняв хрещення на смертному одрі (337 р.). він ще в юному віці перейнявся ідеями християнства, оскільки його мати Єлена була християнкою і мала неабиякий вплив на духовне становлення сина. Християнство було легалізовано у Медіолані (Мілані) в 313 році двома правителями імперії - Костянтином і Ліцінієм. Згідно з цим едиктом, християни мали право відкрито відправляти свій культ. Але християнські догмати залишилися предметом широкого обговорення, що породжувало велику кількість єресей і релігійних рухів.

І по-шосте, найбільших проблем християнству на той час завдавало аріанство, основоположником якого був пресвітер Олександрійської церкви Арій. Костянтин втрутився в церковний конфлікт і визнав аріанство єретичним вченням. Таке рішення було прийнято на Нікейському соборі у 325 році. Проте, імператор в останні більше схилявся до аріанства і жалів, що втрутився в церковний конфлікт.

Отже, пізня Римська імперія за імператора Костянтина Великого дала останній поштовх у своєму розвитку. Були подолані наслідки економічної кризи, проведені реформи, видані укази, закони та едикти. Важливим кроком було визнання християнства одною з релігій імперії, за що його зараховано до лику святих і дано високі імена Рівноапостольного та Великого. Також імператор заклав нову столицю - місто Костянтинополь, яке пізніше стало столицею іншої імперії - Візантійської. Імператор Юліан Отступник останні, хто здійснював гоніння на християн. Після Костянтина розвиток Римської імперії пішов наспад. Вона проіснувала недовго - у 476 році Велика Римська імперія була зруйнована.

Перелік використаних джерел та літератури

1. Месяцеслов. - М., 1972.

ІІ. Монографії, статті, посібники

1. Буркхард Я. Век Костянтина Великого. - М., 2003.

2. Вегнер В. Рим. Начало распространения и падения всемирной империи римлян. В 2-х т. - Т. 2. Мн.: Харвест, 2002. - 448 с.

3. Гиббон Э. Упадок и разрушение Римской империи. Перевод с английского Л.А. Игоревского. - М.: ЗАО. Центрполиграф. 2005. - 959 с.

4. Головащенко С. Історія християнства. - К., 1999.

5. Грант М. История Древнего Рима./Пер. с англ. Л. Кныша. - М.: ТЕРРА - Книжный клуб, 2008. - 464 с.

6. Донини А. У истоков христианства. - М., 1979.

7. История Византии: в 3-х томах. - М., 1968.

8. Каждан А.П. Происхождение християнства и его сущность. М., 1962

9. Лазебный А. Самые почитаемые иконы. Праздники православной церкви. - Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2008. - 287 с.

10. Лебедев А.П. Эпоха гонений на христиан и утверждение христианства в греко-римском мире при Костянтине Великом. - М., 1994.

11. Ростовский Д. Жития святых. М. 1908.

12. Свеницкая И.С. Ранние христианство: страницы истории. - М., 1988.

13. Спасский А. Обращение императора Костянтина Великого в христианство. Сергиев посад, 1904.

14. Фроловский Г.В. Восточные отцы IV века. -М., 1992.

15. Шевченко Т.Г.. Кобзар. - К., 1982.

Размещено на .ru