Внутрішні й прикордонні війська в Україні у 1917-1941рр. (Історико-правовий аспект) - Автореферат

Їх поява була викликана суспільно-політичними процесами, які багато в чому стали визначальними в розвитку російського самодержавства, появою на теренах імперії, зокрема в Україні, нових державних утворень, кожне з яких, використовуючи і збагачуючи історичний досвід, разом з регулярною армією на шляху до успіху почало широко залучати спеціальні частини й підрозділи. Тому обєктивне дослідження правових засад утворення та діяльності в розглядуваний період в Україні численних спеціальних військових формувань, визначення їх значення у державотворчому процесі, у зміцненні в радянські часи основ командно-адміністративної системи державного управління, а згодом і режиму тоталітаризму є корисним і може застерегти від помилок у процесі сучасного українського державотворення, зокрема, на шляху розбудови Збройних сил, внутрішніх і прикордонних військ, Національної гвардії. Мета дослідження полягає: у висвітленні історико-правових аспектів зародження, розвитку та практичної діяльності внутрішніх і прикордонних військ, інших охоронно-каральних спеціальних підрозділів в умовах появи й зміцнення на теренах України різних форм національної й радянської державності; в напрацюванні певних пропозицій, спрямованих на подальше підвищення ролі й місця внутрішніх і прикордонних військ у справі стабілізуючого чинника держави, захисту конституційних прав і свобод громадян. Теоретичною основою дисертації стали відповідні наукові положення, що містяться в роботах сучасних учених у галузі теорії держави і права, а також ті, що знайшли втілення в працях українських учених-юристів, які досліджують проблеми історії держави і права: В.Д. Рівень і напрямки дослідження історії внутрішніх і прикордонних військ в Україні визначається в дисертації передусім станом наукової літератури з цієї проблеми.початок ХХ ст.)” розкриваються нормативно-правове забезпечення, динаміка й основні етапи розвитку й діяльності спеціальних військових формувань у зазначений період, зокрема, функціонування військово-охоронної системи царизму в Україні до березня 1917 р., правовий стан і діяльність спеціальних та охоронних підрозділів доби Центральної Ради, Гетьманської держави й Директорії, визначаються роль і місце внутрішніх, прикордонних частин, інших спеціальних воєнізованих формувань Радянської України до утворення СРСР (грудень 1922р.). Відмітною рисою функціонування військово-охоронної системи царизму в Україні на початку ХХ ст. було значно ширше ніж будь-де залучення регулярних військ для придушення виступів народних мас. До квітня 1918р. за участю Центральної Ради (ЦР) й уряду з цією метою було вжито низку заходів, які однак, були непослідовними й малоефективними. Аналіз законотворчої й нормотворчої діяльності законодавчого й виконавчого органів свідчить, що разом з іншими недоліками у них було відсутнє чітке уявлення про статус, функції, компетенцію, стратегію й тактику дій силових структур, які багато в чому мали визначати міцність держави, надійне функціонування її основних елементів. Законодавчу базу створення в Радянській Україні спеціальних органів і військових формувань було покладено 27 грудня 1918р., коли, опираючись на правове поле РРФСР, у складі НКВС згідно з постановою уряду було створено Всеукраїнську Надзвичайну комісію (ВУНК), до функцій якої входила боротьба з контрреволюцією, спекуляцією, бандитизмом, службовими злочинами тощо.