Внутрішні функції держави в умовах членства в Європейському Союзі - Автореферат

Дослідження функцій держави допомагає реально оцінити її можливості, сприяє більш глибокому розумінню механізму її взаємодії з наднаціональними інститутами у вирішенні найбільш важливих завдань. Оптимальність організації держави безпосередньо залежить від того, наскільки повно і чітко сформульовано її завдання і визначені функції і чи може вона їх самостійно здійснювати. Рідко хто з науковців, які досліджували державу, оминали питання про її функції. Водночас аналіз праць цих авторів дає підстави зробити висновок, що деякі питання функцій держави тлумачаться неоднаково (поняття функцій, їх класифікація); деякі положення теорії функцій держави у звязку з процесом європейської інтеграції потребують нових підходів до розуміння їх сутності, що дає підстави виокремити ряд нових напрямків у розробці проблеми. На окремих етапах роботи використовувалися: системно-структурний і системно-функціональний методи для визначення системи функцій держави, їх видів та класифікації; історичний метод - при аналізі поглядів на еволюцію функцій держав та становлення і розвиток європейської інтеграції; порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи - для визначення правової природи ЄС та специфіки реалізації окремих внутрішніх функцій держав-членів ЄС; аксіологічний підхід - при визначенні змісту принципів взаємовідносин між Європейським Союзом і державами-членами стосовно здійснення функцій останніх.У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається ступінь її розробленості, встановлюється мета і завдання дослідження, його обєкт і предмет, окреслюється методологічна і теоретична основа, формулюється наукова новизна роботи, характеризується теоретичне і практичне значення результатів дослідження, містяться дані про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру.У роботі зазначається, що розширення функцій держави, яке було обумовлене потребами громадянського суспільства і капіталістичної економіки, відбувалося поступово, відповідно до усвідомлення нової ролі держави і виникнення нових завдань, які спричинили зростання частки загальносоціальних функції і поступове зменшення класових функцій держави. Отже, становлення соціальної правової держави сприяло визнанню правомірності здійснення державою соціальної та економічної функцій, а також внесло корективи в реалізацію функції охорони прав і свобод людини та громадянина. На межі ХІХ-ХХ століть теорія функцій держави була доповнена положенням про необхідність розмежування функцій і завдань держави; про обумовленість функцій держави не її класовою сутністю, а цілями і завданнями. До недоліків теоретичних розробок функцій держави в радянський період слід віднести: недостатню увагу до загальносоціальних функцій; різний підхід до аналізу схожих сторін діяльності соціалістичних і буржуазних держав; використання часто різної термінології при класифікації функцій цих держав; недотримання єдності підходів до визначення функцій у процесі дослідження держав різного типу, внаслідок чого неможливо коректно порівнювати та співвідносити моделі функцій держави, які належать до різних історичних типів. У підрозділі 1.2 «Поняття, ознаки та класифікація функцій держави» підкреслюється, що проголошення України демократичною, соціальною, правовою державою обумовлює необхідність оновлення теорії функцій держави, уточнення поняття і ознак функцій держави, підходів до їх класифікації.У підрозділі 2.1 «Правова природа Європейського Союзу» зазначається, що обмеження державного суверенітету внаслідок передачі ЄС низки суверенних прав з метою його залучення до здійснення функцій держави обумовлює необхідність дослідження правової природи цієї організації, щодо якої у науковців сьогодні немає єдності поглядів. Про наднаціональний характер ЄС свідчить таке: існування ЄС супроводжується збереженням суверенітету його членів; добровільна передача державами-членами частини суверенних прав і повноважень на користь ЄС; здатність Союзу в певних межах самостійно розширювати свою компетенцію; автоматичне застосування права ЄС щодо субєктів національного права; чиновники ЄС виступають і діють від імені наднаціональної організації, а не як представники держав-членів; інституційна структура ЄС характеризується системністю наднаціонального змісту; у межах своєї компетенції Союз може приймати рішення кваліфікованою більшістю голосів, які можуть не збігатися з волевиявленням окремих держав. Визначення ЄС через “наднаціональну організацію” в цілому адекватно відображає правову природу Союзу, але не дозволяє виокремити його з-поміж інших організацій такого роду. У підрозділі 2.2 «Принципи взаємовідносин Європейського Союзу і його членів стосовно реалізації функцій держави» зазначається, що завдяки спільності завдань і цілей ЄС і його членів стало можливим делегування суверенних прав від держав-членів до інститутів ЄС, що створило правові підстави для участі ЄС у реалізації їх функцій. Це підвищило значення питання принципів, на підставі яких відбувається взаємодія ЄС і його

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ