Внесок вітчизняних вчених у дослідження історії Стародавньої Греції - Реферат

Після Жовтневої революції 1917 р. вітчизняна історична наука стала розвиватися на основі марксистсько-ленінського вчення про суспільство, що стало офіційною громадською доктриною, причому особливе значення набуло використання ідей Ленина, зокрема його концепції революції, вирішальної ролі класової боротьби, розуміння держави як апарату насильства одного класу над іншим. У багатьох роботах вчених 20-х років відчувався сильний вплив популярних концепцій європейської історіографії, зокрема циклічній теорії Мейєра, ойкосної теорії Бюхера, поглядів Вебера.У ряді робіт Ковальова («Про основні проблеми рабовласницької формації», 1933; «Проблеми соціальної революції в античному суспільстві» та ін.) і Мишулина («Про відтворення в античній громадській формації», 1932) були розроблені методологічні аспекти рабовласницької формації, її суть, особливості і головні чинники розвитку. Богаевський відстоював точку зору про наявність безкласового суспільства у крито-мікенському світі, тоді як Сергєєв дотримувався концепції ранньорабовласницьких відносин і наявності державності в Греції II тисячоліття до н. е., яка була зруйнована дорійським завоюванням у кінці II тисячоліття до н. е. Сергєєв, Ковальов, Ранович («Еллінізм і його історична роль», 1950) розглядали еллінізм як більш високий за своїм соціально-економічним, політичним і культурним змістом етап старогрецької історії, ніж попередні періоди, бачили наявність багатьох загальних рис в елліністичних суспільствах і державах, в той же час Зельїн розумів суть еллінізму як конкретно-історичне поєднання старогрецьких і давньосхідних елементів в кожній країні елліністичного світу. Так, з історії Ахейськой Греції, вивчення якої набуло особливий розмах після дешифрування лінійної писемності Б і прочитання письмових документів II тисячоліття до н. е., вийшло декілька серйозних робіт: Лурье «Мова і культура мікенської Греції», 1957; Ленцман «Рабство в мікенській і гомерівській Греції», 1963; Блаватська «Ахейська Греція», 1966; «Грецьке суспільство II тисячоліття до н. е.»., 1976, та ін., в яких були розглянуті найважливіші аспекти прадавньої грецької історії і висловлені різні точки зору з низки конкретних питань. Цілий ряд серйозних праць були випущені з історії Греції IV ст. до н. е.: монографії Глускиной («Проблеми соціально-економічної історії Афін IV ст. до н. е.», 1975), Маринович («Грецьке найманство IV ст. до н. е. і криза полісу», 1975), Фролова («Грецькі тирани», 1972, і «Сицилійська держава Діонісія», 1979).Одним із впливових напрямів дослідження історії Стародавньої Греції вітчизняними вченими стало вивчення історії і культури грецьких колоній в Причорноморї, передусім в Північному Причорноморї. Цінні дослідження з історії Ольвії були проведені Славіним, Лапіним, Крижицьким, Марченко, Виноградовим, з історії Херсонесу - Бєловим, Стржелецьким, Щегловим, з історії Боспорського царства-Блаватським, Гайдукевичем, Кобиліной, Кругликовой, Шеловим та ін. На основі численних конкретних розробок окремих питань були видані звідні роботи з історії усього регіону Жебелевим, Блаватським, Каллістовим, Шеловим.Вітчизняні вчені зробили неоцінений вклад у дослідженні історії Стародавньої Греції. Зокрема досліджувалась структура рабовласницького господарства, його можливості і обмеженість, характер знарядь праці і технічного прогресу, особливості раба як працівника. Він займався історією громадської думки древніх греків, зокрема простежив зародження раціоналізму в Греції, представляють інтерес його характеристики політичних установ і державного устрою, особливо за часів еллінізму.

План

Вступ

1. Становлення вітчизняного антикознавства

2. Дослідження вітчизняними вченими історії Стародавньої Греції у 60-80-х роках ХХ ст.

3. Дослідження радянськими вченими історії і культури грецьких колоній в Північному Причорноморї

Висновки

Список використаної літератури

Вітчизняні вчені зробили неоцінений вклад у дослідженні історії Стародавньої Греції. Зокрема досліджувалась структура рабовласницького господарства, його можливості і обмеженість, характер знарядь праці і технічного прогресу, особливості раба як працівника. Багатогранну наукову діяльність з вивчення старогрецької історії і культури проводив Міщенко. Йому належать прекрасні переклади на російську мову творів Геродота, Фукідіда, Полібія і Страбона. Він займався історією громадської думки древніх греків, зокрема простежив зародження раціоналізму в Греції, представляють інтерес його характеристики політичних установ і державного устрою, особливо за часів еллінізму. Нарешті, він видав цікаві роботи про торгові взаємовідносини між Афінами і Боспором в IV ст. до н. е. і про відносини між грецькими містами і скіфами.

Активно вивчалася історія грецьких колоній Північного Причорноморя і їх взаємовідносин з навколишніми кочівниками, передусім із скіфами. Окрім Латишева і Жебелева цими проблемами багато займався Ростовцев, який випустив цінні праці «Античний декоративний живопис на півдні Росії» (1914) і «Еллінство і іранство на півдні Росії» (1918), про взаємовідносини Херсонесу і Римської імперії.

В цілому вітчизняна наука внесла цінний вклад і збагатила світову науку багатьма серйозними дослідженнями з історії Давньої Греції.

1. История Древней Греции/Под ред. В.И. Кузищина. - М., 2000.

2.Очерки истории исторической науки в СССР. Т.1. - М., 1955.

3.История Древней Греции/ Сост. К.В.Паневич.-СПБ.,1999.

4.Вебер Б.Г. Историографические проблемы. - М., 1974.

5. Фролов Э.Д. Русская наука об античности (историографические очерки). - СПБ.: Изд-во С.Петерб. ун-та, 1999.

Размещено на .ru