Петро Яцик, як особистість і унікальний українець (на основі спогадів Андрія Товпаша та Михайла Слабошпицького). Внесок мецената у розвиток рідної мови в Україні та за кордоном. Щорічний Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.
Деякі навіть соромляться зізнаватися, що вони українці та намагаються забути нашу мову, тому що їм не хочеться розповідати іншим про те, що його рідна країна - це країна «третього сорту». З цього приводу дуже влучно сказав директор Канадського інституту українських студій, доктор Богдан Кравченко, який даючи інтервю кореспондентові журналу «Україна», зазначив: «Так, ця людина невідома в науці. І це дуже добре тямлять наші лукаві недруги - автори так званої мовної проблеми, фарисейськи підкинутої новітніми політичними технологами та іміджмейкерами для нашого розтривоженого сьогодення.», «Якщо ми не дамо йому (народові) засобів і способів вчитися на своїй мові - він стане вчитися на чужій і наша народність згине…», «Я не раз казав у Канаді, повторю й тут: українському народові потрібні черевики, хліб, одяг, дороги, книги, а уряд дає йому в основному лише гопак, бідну літературу і думає, що будує Україну. Саме тому, мені здається, що кожен повинен знати про цю людину, адже чим більше українців, зокрема молоді, будуть знати про славетного земляка, його особистий внесок в українську справу, чим більше з нас, сущих нині, залучать досвід Петра Яцика до свого інструментарію пізнання сучасного світу і сприймуть його фірмовий «рецепт любові до Батьківщини», тим швидше утвердиться Україна серед цивілізованих держав». Андрій Товпаш, будучи спонсором відеофільму «Візія Петра Яцика», створеного тележурналістом Едуардом Занюком, зустрівши, вперше, на презентації фільму Петра Яцика пригадує: «У своєму виступі я тоді сказав, що чим більше українців, зокрема молоді, будуть знати про славетного земляка, його особистий внесок в українську справу, чим більше з нас, сущих нині, залучать досвід Петра Яцика до свого інструментарію пізнання сучасного світу і сприймуть його фірмовий «рецепт любові до Батьківщини», тим швидше утвердиться Україна серед цивілізованих держав».Він є яскравим прикладом того, що жити потрібно не лише, щоб забезпечити собі в майбутньому прожиття і розкіш, а й обовязково рухатися в напрямку збагачення рідної країни, він вчив не лінитися і бути цілеспрямованим. Він щиро переймався долею українців, його хвилювало, що уряд не стурбований розвитком мови: «Українському народові потрібні черевики, хліб, одяг, дороги, книги, а уряд дає йому в основному лише гопак, бідну літературу і думає, що будує Україну. Наша прекрасна мова - соловїне слово, - витворена славними пращурами, виплекана національними достойниками духу і думки, котрі самі стали світочами цивілізації, увібрана нами з материнським молоком, не може і не повинна бути ущемленою і зацькованою, спаплюженою й упослідженою нині - в самостійній Українській державі. Його можуть схарактеризувати такі гасла: «Убогий духом не може бути багатим», «Бізнес - справа чесних людей», «Справжній патріотизм вищий за будь-які партії»… І не менш головним для мене було пізнання рідкісної людської природи Петра Яцика.
Вывод
Перш за все, чому я хотіла написати саме про Петра Яцика - так це через його патріотичне бачення України. Він є яскравим прикладом того, що жити потрібно не лише, щоб забезпечити собі в майбутньому прожиття і розкіш, а й обовязково рухатися в напрямку збагачення рідної країни, він вчив не лінитися і бути цілеспрямованим.
Він щиро переймався долею українців, його хвилювало, що уряд не стурбований розвитком мови: «Українському народові потрібні черевики, хліб, одяг, дороги, книги, а уряд дає йому в основному лише гопак, бідну літературу і думає, що будує Україну. Мені болить, мене злить - доки ми будемо такі нереальні?»
Наша прекрасна мова - соловїне слово, - витворена славними пращурами, виплекана національними достойниками духу і думки, котрі самі стали світочами цивілізації, увібрана нами з материнським молоком, не може і не повинна бути ущемленою і зацькованою, спаплюженою й упослідженою нині - в самостійній Українській державі.
Його можуть схарактеризувати такі гасла: «Убогий духом не може бути багатим», «Бізнес - справа чесних людей», «Справжній патріотизм вищий за будь-які партії»…
І не менш головним для мене було пізнання рідкісної людської природи Петра Яцика. Є такі особистості, стикаючись із якими, відразу ж бачиш їхню небуденність. Інколи в мене виникало враження: якби Петро Яцик не став такою видатною величиною в світі бізнесу, то неодмінно став би нею в чомусь іншому. Скажімо, в юриспруденції, в економіці чи в політиці (тим більше, що вони йому не байдужі).
Є такий закон: якщо талановита людина за щось береться, то неодмінно в тому виявляється її талант. Вона просто не може робити якусь справу безбарвно і бездарно. Самим своїм талантом вона приречена на це.
Чистий підприємець, він не занурюється тільки у свій бізнес. Він е українцем, котрий усвідомлює болі, тривоги й хвилюючі проблеми свого народу, майбутнє якого він вбачає тільки у світовому співтоваристві. За своєю природою Петро Яцик - філософ-самоук, який багато читає, бачить, аналізує і висловлює свої думки… Коло його зацікавлень надзвичайно широке. А тому бесіда з ним збагачує людей, вселяє у них надію і впевненість у своїх силах. Вони переконуються в тому, як людина може «зробити» саму себе, сконцентрувавши волю, енергію, творчий пошук і наполегливість…
Отож, я думаю, що багато, хто чув про Петра Яцика (хоча б від назви Всеукраїнського конкурсу), але, певно, мало хто памятає і навіть знає про його благодійницьку діяльність, що піднімала і вивищувала українську науку, культуру та розвивала мистецтво, саме тому про таких людей, як він, потрібно постійно згадувати і памятати.
