Внесок підприємців в освітньо-культурний розвиток України (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) - Автореферат

Остання третина ХІХ - початок ХХ ст. стали “золотою епохою” підприємництва в Російській імперії, до складу якої входила більшість українських земель. Промисловці й купці, повязані з передовим у технічному й організаційному планах господарством, справляли великий вплив не лише на економічне, а й на громадське та культурно-освітнє життя всього суспільства через виборні посади в міських, земських і господарських установах, як почесні члени доброчинних товариств, фундатори та попечителі філантропічних, навчальних, лікувальних та інших закладів, що передбачало передусім доброчинні пожертви. Сьогодні необхідно визначити соціокультурну роль буржуазії, перш за все промислової, як найбільш помітної частини у підприємницькому загалі, простежити її участь у процесі розвитку освіти й культури в Україні, який був перерваний зміною політичного устрою в країні після жовтня 1917 р. Утім, завдяки фінансовим й організаційним зусиллям багатьох промисловців і купців, їхній творчій та будівничій діяльності протягом останньої третини ХІХ - початку ХХ ст. в Україні, насамперед у великих містах, зявилося чимало навчальних, лікувальних і культурно-мистецьких закладів, громадських споруд, фінансових і комерційних установ, приватних будинків, які й досі слугують потребам співвітчизників. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі виявленого комплексу джерел, досягнень історіографії проаналізувати діяльність підприємців України в сфері освіти, культури і духовності; висвітлити її головні напрями й форми; визначити вагомість внеску промисловців і купців у становлення мережі навчальних і культурно-мистецьких закладів, у розвиток міської інфраструктури, у формування суспільства на гуманістичних засадах.Купці, промисловці, підприємці, їхня діяльність оцінювалася однозначно - експлуататори трудящих. Вивчено урядову політику в галузі промислового будівництва, процес формування буржуазії в пореформову добу як у цілому по Україні, так і за окремими регіонами та галузями економіки; соціальні й національні джерела поповнення торгово-промислового прошарку, господарську та громадську діяльність деяких промисловців і купців. Науковці приділили значну увагу вивченню такого явища, як благодійність, її роль у вирішенні проблем соціальної й культурно-освітньої сфер суспільства, участь купців і промисловців у цьому процесі, зясували чинники, які сприяли активній громадській діяльності. Клопотання, заяви, доповідні записки, листи дають змогу зясувати дані про активну участь окремих промисловців, у першу чергу таких відомих цукрозаводчиків, як Симиренки, Терещенки, Харитоненки, Бродські, Бобринські, зїздів гірничопромисловців Півдня Росії, купецьких товариств, біржових комітетів у заснуванні навчальних закладів при підприємствах, вказують про розміри внесків і пожертв на користь земських початкових шкіл, ремісничих, технічних та реальних училищ, гімназій, університетів, на участь відомих промисловців в заснуванні й діяльності Київського художньо-промислового і наукового музею, у виданні періодичних видань, колекціонуванні творів мистецтва та старожитностей. При написанні праці дисертантка використовувала також альбоми й путівники з історії архітектури і мистецтва українських міст, відомих музеїв, збірники документів з історії заснування вищих навчальних закладів, культурно-мистецьких установ, матеріали і збірники статистичних даних з історії окремих міст, регіонів, галузей промисловості тощо, які дають змогу відобразити загальну картину стану освіти, архітектури, мистецтва, культури й духовності в Україні в останній третині ХІХ - на початку ХХ ст.

1. Основний зміст дисертації