Процес формування методології та методики досліджень А.О. Скальковського. Зв’язок між еволюцією історичних інтересів дослідника і оформленням основної наукової проблематики. Головні напрямки досліджень та сутність концепцій історичного розвитку регіону.
При низкой оригинальности работы "Внесок А.О. Скальковського (1808-1898) у дослідження історії Південної України", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Скальковський (1808 - 1898) був одним з регіональних істориків, хто стояв у витоків дослідження місцевої історії XVIII - початку ХІХ ст. Історія була покликана стати одним із засобів формування патріотизму, а також мала виявити основні фактори успішного розвитку регіону - заради майбутнього. Його розвідки дали початок всім головним напрямкам історичного дослідження Південної України, в основному в новий період, які зберегли своє значення і в наш час: вивчення історії регіону в цілому, дослідження історії міст, і, зокрема, м. Дисертаційна робота повязана з науковою темою № 233 “Південна Україна: історія, історіографія, джерела”, номер державної реєстрації 0101U008289, що розробляється співробітниками кафедри історії України Одеського національного університету ім. Були виявлені концепції історика стосовно історичного аспекту претензій на володіння територією регіону; ролі Росії в його заселенні, господарському освоєнні та “цивілізації”, причому вперше була звернута увага на виділений самим істориком урбаністичний аспект заселення, а також на трактування ним ролі різних сторін у освоєнні краю до його входження до Росії; стосовно торгівлі як одного з основних факторів історичного розвитку краю; ролі окремих етносів в освоєнні Степу; історії м.В цей період аналіз поглядів історика проводився в основному в рецензіях на його головні праці, в ювілейних статтях та некрологах. Тільки для цього періоду характерне таке явище, як історіографічна рефлексія самого історика, що мала не тільки самостійне значення як самооцінка, але й, очевидно, зробила вплив на інтерпретацію його ролі в історіографії як сучасниками, так і наступними дослідниками. У 30 - 40-х роках в радянській Україні і в діаспорі спостерігалася певна пауза у спеціальному дослідженні доробку історика, відзначена створенням загальновідомої історіографічної схеми, що утверджує протистояння між Т.Г. Борового, хоча необхідно відмітити і аналіз поглядів історика в місцевій історіографії, зроблений В.Загоруйко. Марченка, хоча він і розвиває вже існуючу схему, в якій історика називали одним з засновників Одеського товариства історії та старожитностей.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
