Власний капітал у системі фінансових ресурсів банку - Автореферат

Необхідна умова успішної банківської діяльності - достатній за обсягом й адекватний здійснюваним активним операціям власний капітал, який відповідає вимогам НБУ і забезпечує захист інтересів кредиторів банку та зміцнення довіри до банківських установ. Активізація процесів нарощування власного капіталу банків як невідємна умова економічного зростання України і підвищення її конкурентоспроможності на світових ринках потребують розроблення питань як теоретичного, так і практичного характеру щодо формування власного капіталу як складової фінансових ресурсів банку. Основні засади забезпечення банків власним капіталом і його роль у формуванні фінансових ресурсів досліджували такі зарубіжні вчені: Е. Крім цього, у процесі роботи застосовувались такі загальні методи досліджень, як історичний підхід (при дослідженні засад формування фінансових ресурсів банків та еволюції категорії “капітал”), вибірки, узагальнення, порівняння, групування (при дослідженні забезпеченості банків власними коштами), методи графічного зображення даних (при оцінюванні показників діяльності банків), методи економіко-математичного моделювання (при здійсненні діагностування власного капіталу). Комплексний аналіз забезпечення банків власними коштами проведено на основі статистичної бази НБУ, що дало змогу виявити наявні проблеми та сформулювати практичні рекомендації щодо підвищення рівня капіталізації вітчизняного банківського сектору, які полягають у таких положеннях: 1) обґрунтування доцільності розроблення програми управління репутацією банку та впровадження у практику комплексу заходів, що забезпечать формування позитивного іміджу установи і сприятимуть трансформації коштів населення в акціонерний капітал; 2) складення пропозицій щодо необхідності впровадження внутрішньобанківської системи управління ризиками, яка відповідає стратегії розвитку банку; 3) обґрунтування впливу інформаційної відкритості на формування довіри до банку; 4) складення пропозицій щодо оптимального співвідношення власного капіталу та зобовязань банку, які спираються на результати економіко-математичного моделювання.У першому розділі “Власний капітал як елемент фінансових ресурсів банку: теоретико-методологічні основи” узагальнено підходи до зясування суті фінансових ресурсів банків, розглянуто місце та роль власного капіталу як складової фінансових ресурсів банку, визначено його суть та функції, здійснено комплексне дослідження механізму формування власного капіталу банку. На думку автора, досліджуючи призначення власного капіталу банку, необхідно додатково виділити оціночну функцію, яка виявляється в тому, що саме обсяг власного капіталу дає змогу попередньо оцінити ринкову вартість, фінансову стійкість і надійність банківської установи, а це визначається роллю власного капіталу як одного з найважливіших показників діяльності банку. У другому розділі “Практичні засади забезпечення діяльності банків власними коштами” проаналізовано забезпечення банків України власним капіталом як складовою фінансових ресурсів; здійснено оцінку джерел формування власного капіталу вітчизняних банків, а також досліджено практику регулювання НБУ власного капіталу та вивчено можливості запровадження рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду та регулювання у вітчизняну практику. Дослідження засвідчило, що хоча темпи зростання зобовязань банків переважно випереджали темпи зростання власного капіталу та фінансових ресурсів загалом, обсяг власного капіталу банків стабільно зростав: від 6,4 млрд. грн. на 1 січня 2001 р. до 42,6 млрд. грн. на початок 2007 р. Так, найбільшими банками України (близько 10 банків) акумульовано понад 40% сукупного власного капіталу і понад 50% зобовязань, тоді як власний капітал банків, які належать до групи малих (понад 100 банків), становить близько 25%, а зобовязання - 10%, що пояснюється високим ступенем довіри до великих і стабільних банків з великим обсягом власного капіталу, в яких спостерігається концентрація клієнтури та фінансових потоків.Проведене дослідження теоретичних засад, практики та проблематики формування власного капіталу як складової частини фінансових ресурсів банку дало змогу сформулювати низку узагальнень, висновків та пропозицій. Вихідною домінантою дослідження власного капіталу як елемента фінансових ресурсів банку стали теоретичні узагальнення, напрацьовані як вітчизняною, так і зарубіжною економічною наукою. Зясовано, що близько половини власного капіталу і зобовязань банківського сектору зосереджено у банках, які належать до групи найбільших. Встановлено залежність між обсягом власного капіталу банків та можливостями залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб. Відповідно до цього, вказано що, НБУ доцільно здійснити такі заходи: 1) провести роботу для отримання сертифікованого україномовного перекладу “Міжнародної конвергенції розрахунку власного капіталу і вимог до власного капіталу” та забезпечити вільний доступ до цього документа; 2) для підвищення якості внутрішнього аудиту розробити: з урахуванням

Основний зміст роботи