Власна назва як об’єкт вивчення поетичної ономастики. Склад і лексичні значення онімів. Функції власних назв на фонетичному і лексичному рівнях. Функціональні особливості пропріальної лексики в поезії. Місце конотонімів у структурі поетичного дискурсу.
При низкой оригинальности работы "Власна назва в українській поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико-функціональний аспект)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Власна назва як невідємний елемент літературного твору характеризується значним семантико-стилістичним потенціалом, актуалізація якого зумовлюється відповідним художнім дискурсом і вертикальним контекстом. Проте студії над знімним словом в українській художній мові до середини ХХ ст. були нечисленними, до того ж часто обмежувалися вивченням етимологічних і словотворчих характеристик поетонімів без аналізу їхнього функціонування. Напрям дисертаційного дослідження відповідає науковій проблемі кафедри української мови Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини “Склад лексики української мови з погляду походження і функціонування” і повязаний з перспективним планом роботи Східноподільського лінгвокраєзнавчого науково-координаційного центру, створеного при факультеті української філології університету. 5) виявити закономірності використання пропріальної лексики саме у поетичних творах, зокрема у контексті української культури відповідного періоду. Матеріалом для дослідження стали тексти українських ліричних творів періоду 50-90-х рр.У першій частині розділу - „Власна назва як обєкт вивчення літературної (поетичної) ономастики” - йдеться про особливості поетоніма як обєкта дослідження. Загалом же власна назва у художньому тексті поліфункціональна: можна сказати, що, поєднуючи основні мовні функції і специфічні стилістичні, поетонім відзначається індивідуалізаційними особливостями в кожному конкретному випадку художнього ономавжитку. У поетичному тексті надзвичайно широка свобода ономавжитку, що виявляється у фонетичному обігруванні власних назв та актуалізації їхньої внутрішньої форми, у семантичній трансформації (тропеїзації, символізації) поетонімів, оказіональному словотворенні, включенні онімів у локально-темпоральні відношення та ін. Другою великою групою власних назв у поетичній творчості досліджуваного періоду є топоніми, що відіграють важливу роль у структурно-семантичній організації художнього тексту, яка полягає у просторовій локалізації обєктів естетичного осмислення; у поезії ж топоніми можуть набувати нових значень, символізуватися: Я стала дика, я - Полінезія (Л. До ідеонімів віднесено і назви християнських церковних храмів (екклезіоніми), оскільки в українській поезії вони постають передусім як назви творів архітектури, важливої частини християнської (і української зокрема) культури: Встає Михайло [Михайлівський Золотоверхий Собор] на Дніпровім схилі, - / Злотоблакитно дивиться на світ.
План
1. Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
