Аналіз теорій походження українських імен. Наукове вивчення східнослов’янської антропонімії. Особливості у сфері найменування. Деякі діалектні відмінності у творенні варіантів імен. Специфіка ономастичної системи рідного народу. Семантика власного імені.
КУРСОВА РОБОТА ВЛАСНІ УКРАЇНСЬКІ ІМЕНА ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІМЕН 1.1 Наукове вивченя східнослов’янської антропонімії 1.2 Особливості у сфері найменування 1.3 Деякі діалектні відмінності в творенні варіантів імен РОЗДІЛ 2. Словяни «стали славними від славлення Богів» - так пояснюється етнонім (назва етносу, народу) у Велесовій книзі. Недивно, отже, що серед власних імен словян збереглося найбільше з основою на славі Святослав, Ярослав, Мирослав, Мстислав, Вячеслав, Доброслав, Славомил, Славомир. Мабуть, друге місце за поширеністю посідають імена на бог- та род-: Богдан, Богуслав, Боголюб, Богомил, Богумир, Богород, Божеслав, Божидар, Божимир, Божич, Божко, Божен, Богусь, Родак, Родомир, Родослав, Родик, Родько, Благород, Домород, Живород. Нині стало вважатися нормальним явищем, що людина не має жодного уявлення про те, що ж означає її власне імя. Так, на півдні України вважають, що вибирати імя немовляті має наймолодший член сімї (бо діти ще не втратили природного звязку з космосом), подекуди - навпаки, вважають, що імя має давати найстарший член родини (як наймудріший). Адже власне імя - то не порожній звук: у ньому память поколінь, неоціненна та незнищенна спадщина минулого, без якого ми не матимемо майбутнього. Наукові роботи останнього часу присвячено походженню (етимології), словотвірній будові, регіональній характеристиці українських антропонімів; створено антропонімічні словники різних типів. Шість видань витримав укладений в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР словник власних імен (останнє видання: Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей.К.-, 1986). У мовознавчих виданнях опубліковано також низку досліджень з антропоніміки згадуваних авторів, а також І. Д. Сухомлина, І. М. Желєзняк, Л. Л. Гумецької, С. П. Бевзенка, В. В. Німчука, О. Б. Ткаченка, А. М. Заленського, О. Д. Неділько та ін. Так, видатний сербський філолог Вук Караджич в укладеному ним «Сербському словнику...» 1818 р. під словом вук (вовк) написав: «Коли у якої-небудь жінки діти довго не живуть, тоді дитині дають імя Вук - вовк (щоб відьми не могли її звести з світу і тому й мені дали таке імя)».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
