Власні назви в українській фразеології та пареміології - Автореферат

Праці з українського і загалом східнословянського мовознавства свідчать про всебічне ґрунтовне вивчення стійких зворотів мови, про активне опрацювання проблем, повязаних із цими одиницями. Так, не були до цього часу предметом спеціального багатоаспектного аналізу українські фразеологічні та пареміологічні одиниці (далі - ФО та ПО) з ономастичними компонентами (далі - ОК). До аналізу в роботі залучаються власне фразеологізми, номенклатурно-термінологічні та перифрастичні словосполучення, усталені народні порівняння, афоризми, приказки, прислівя, примовки, побажання, прокляття, велеризми - як літературні, так і окремі діалектні, просторічні, жаргонні. Більшість зворотів, до складу яких уходять ОК, національно маркована, оскільки завдяки власним назвам - компонентам акумулює інформацію про історію, міфологію, літературу, звичаї, спосіб мислення, специфіку словотворчості народу. Не віддаючи переваги якомусь одному факторові, що став визначальним при залученні ономастичного матеріалу як компонентів стійких зворотів мови, Л.Бабаєва акцентує, що в кожному окремому випадку діяли специфічні, притаманні саме йому чинники, і виділяє такі головні з них: реальна ситуація, визначена раніше характеристика, рима, гра на етимологічному значенні, семантичний розвиток ОК, атрибути якого виводяться з логіки самого прислівя.У першому розділі "Роль ономастичних компонентів у формуванні значення фразеологізмів та паремій" визначено критерії та принципи виділення ФО та ПО з ОК, розглядаються теоретичні та методичні основи дослідження, аналізуються шляхи та способи входження ОК до структури ФО та ПО, досліджується лексико-семантичний процес трансформації онімів, роль різних типів ОК у формуванні переносно-образного значення зворотів. Вирішальну роль у формуванні символічних значень ОК відіграють асоціації, які супроводжують інтенсіональне поняття та екстенсіональний зміст, а потім і замінюють поняття якоюсь своєю частиною або повністю, як-от у зворотах муки Тантала; кум королю, сват Терещенку; випити води полтавської, де ОК реалізують фразеологічно звязані символічні співзначення, що генетично сягають асоціацій, повязаних з денотатами онімів. На розвиток апелятивного співзначення та виникнення конотацій (і, зрозуміло, на роль ОК у формуванні фразеологічного значення) має вплив цілий ряд факторів: тип ономастичної основи (топонімічна, антропонімічна, міфонімічна, агіонімічна, зоонімічна, відапелятивна), реальність або ірреальність денотата імені, рівень відомості оніма та його денотата мовцям, частотність уживання оніма, симпатія або антипатія мовного загалу до нього, фонетичний чинник, етимологія, структурно-організаційні характеристики власної назви (здатність римуватися, бути співзвучною зі словами-апелятивами), традиції, звичаї, зміни світогляду, прагнення до експресії. Фразеологічно звязані значення ОК, похідних від власних імен відомих осіб, топонімів, міфонімів, теонімів та агіонімів, розвинулися на образно-смисловій основі символічних значень, які зявилися ще до фразеологізації. Різні переносні значення (додаткові й потенційні семи, що зайняли місце архісеми) актуалізуються у ФО та ПО, визначаючи асоціативно-образну структуру їхньої семантики, реалізуючи як узагальнено-вказівні, так і конотативно-образні значення: очей у сірка позичати; потайний сірко; як сіркові на перелазі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Роль ономастичних компонентів у формуванні фразеологічного та пареміологічного значення // Мовознавство. - 1999.- №2-3.- С.21-30.

2. Компаративні фразеологічні та паремійні одиниці з ономастичними компонентами // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя. Філологічні науки. - Ніжин, 1998. - С.117-123.

3. Топоніми як компоненти українських фразеологізмів та паремій // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. - К.,1999. - Вип.54. - С.10-14.

4. “Чи ти, кума, не з Глухова?” // Культура слова. -1999. - Вип.52.- С.33-37.

5. Власні назви як етнокультурний компонент українських фразеологізмів та паремій // Мова і культура: Матеріали шостої міжнародної наукової конференції: В 5 т. - К.,1998.-Т.3. Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. - С.84-89.

6. Про деякі історико-культурні антропоніми в складі українських паремій // Антропоцентричний підхід у дослідженні мови: Матеріали VII міжнародних Карських читань.- Ніжин, 1998.- С.92-95.

7. Власні імена людей в українській фразеології // Методика. Досвід. Пошук. - Ніжин, 1993. - С.85-88.

8. Конотації антропонімів у складі паремій // Реконструктивні можливості ономастики: Тези доповідей і повідомлень наукового семінару. - К., 1995.- С.42-43.