Основні елементи влади. Двобічне відношення взаємодії суб’єкта і об’єкта. Історія питання влади у філософській думці. Принцип оцінювання й покладання цінностей. Спроможність поєднання людини із суспільними та державними інститутами в єдине ціле.
Крім цього, ми кілька разів натрапляли на інформацію про формування філософії влади, як окремої області знань на розі філософії, кратології, права та політології. Філософія влади інтерпретує владу, як унікальне суспільне явище, необхідний і розумний регулятор суспільних взаємин та людської поведінки. Отже, вивчення проявів влади потребує нових методів, кросс-наукових досліджень, більш гнучких інструментів, більш уважних дослідників. Увага до феномена влади повязана з тим, що влада має спроможність поєднувати людину із суспільними та державними інститутами в єдине ціле, створювати передумови для вирішення істотних протиріч як у суспільстві, так і в сфері відносин: суспільство і природа, особистість і суспільство. Серед визначень, представлених у різних науках, які вивчають владу - соціології, політології, психології, філософії - не виокремлюється будь-який «основний» напрямок у трактуванні цього непростого поняття.Пронизуючи всі сфери життя, влада постає основою всіх сфер людського існування, зокрема, сфери моралі, в якій регулюється діяльність людини. Людина владна або прийняти вже існуючу істину про суще як ціннісну міру самої себе, або ж самій встановити ціннісну міру сущого в цілому. Людина, будучи фізіологічно недосконалою і тому вітально залежною істотою, займає особливе положення у світі.
Вывод
Завдяки цьому дослідженню, ми можемо побачити, що влада за своєю суттю є постійним становленням самої себе, підґрунтям і метою якого є вона сама як найвища цінність. Пронизуючи всі сфери життя, влада постає основою всіх сфер людського існування, зокрема, сфери моралі, в якій регулюється діяльність людини. Влада є основою та принципом оцінювання й покладання цінностей. Людина владна або прийняти вже існуючу істину про суще як ціннісну міру самої себе, або ж самій встановити ціннісну міру сущого в цілому.
Людина, будучи фізіологічно недосконалою і тому вітально залежною істотою, займає особливе положення у світі. Будучи фізіологічно недосконалою істотою, людина виявляється здатною перевершувати світ (ставати над ним) і саму себе. Постаючи як духовна істота, людина виявляється владною в своїй сутності. Ідентифікуючи себе з іншими людьми, вона постає владним субєктом по відношенню до кожної іншої людини, сутність якої вона визначає. Будучи духовною істотою, людина постає як владна над самою собою та світом в цілому.
Список литературы
1. Философия власти. / Гаджиев К.С., Ильин В.В., Панарин А.С., Рябов А.В. / Под ред. В.В. Ильина. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1993. - 271 с.
2. Болл Т. Власть // Полис. 1993. № 5. С. 36-42.
3. Гольфред Я.А. Філософія та історія науки управління. http://afield.org.ua/book/t_upr.html.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
