Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Біографія та життя Івана Самойловича, причини його арешту. Заснування Запорозької Січі. Боротьба кошового отаману Івана Сірко проти турецьких і татарських завойовників. Битва поблизу містечка Коломак.
Після Визвольної війни і козацької революції (1648 - 1654) українські землі опинилися під владою сусідніх держав: Росія на підставі Березневих статей Богдана Хмельницького встановила свій протекторат над Україною; Річ Посполита після тривалої війни за умовами Андрусівського договору (1667) знову заволоділа Правобережною Україною; Туреччина відвоювала в неї Поділля і закріпила це в Бучацькому договорі (1672); Кримське ханство претендувало на все Дике поле - безкраї степи північного Причорноморя і Приазовя, постійно влаштовувало розбійницькі напади на міста й села, грабувало їх і захоплювало в полон десятки тисяч людей, знекровлюючи українську народність. В ніч з 12-го на 13 березня 1672 року до начальника загону стрільців Григорія Неєлова (стрільці постійно перебували в столиці Батурині й охороняли особу гетьмана) прийшла група старшин з семи осіб: Петро Забіла (генеральний обозний), Іван Домонтович та Іван Самойлович (генеральні судді), Карпо Мокрієвич (генеральний писар), Дмитрашко Райча (переяславський полковник), Пилип Уманець (наказний ніжинський полковник) і Петро Рославець (стародубський полковник) і висловили йому свій намір арештувати гетьмана і відправити в Москву. А був час, коли військо, під час ради, мене запитувало і хотіло дати мені гетьманство, але Ромодановський Самойловича зробив гетьманом, - не по-військовому він поступив і мене, Сірка, в прірву послав". Тоді виступив генеральний обозний Іван Гулак і заявив: "Ми всі бажаємо, щоб великий государ пожалував нас, старшин і поспільство, звелів би у нас вчинити гетьмана Івана Самойловича на обох боках Дніпра єдиним гетьманом над усім Військом Запорозьким, і бути б нам у підданстві у великого государя за нашими старовинними правами не на інших статтях, а на таких, якими він, великий государ, пожалував цього гетьмана, старшин і все поспільство". Після Переяславської ради зявився посланець гетьмана Петра Дорошенка - Іван Мазепа, який у його війську обіймав старшинську посаду, з листом, де гетьман виявляв готовність вести переговори з воєводою і гетьманом про перехід на царську службу при умові, що козацтву не будуть порушені стародавні права і вольності.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
