Важливість хромосомних досліджень про властивості генів. Використання генної інженерії як теоретичної бази для клітинної та ембріональної медицини. Успадкування статі, паралельні механізми її визначення. Успадкування ознак і властивостей по підгрупам.
При низкой оригинальности работы "Визначення статі і щеплене зі статтю успадкування. Епігамне, прогамне, сингамне визначення статі", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
В сучасній науці, в клітинній та генетичній теоріях важко недооцінити значення визначення певних статевих хромосом, для подальшої роботи з покращення певних властивостей нашого організму.Ще наприкінці минулого сторіччя вчені звернули увагу на відмінність за однією із пар гомологічних хромосом у хромосомних наборах самців і самок.Оскільки під час мейозу гомологічні хромосоми розходяться до різних гамет, то в однієї статі виникає лише один тип гамет (гомогаметна стать), в іншої - два, які розрізняються будовою статевих хромосом (гетерогаметна стать). Отже, у більшості роздільностатевих видів стать майбутнього організму визначається в момент запліднення певним поєднанням статевих хромосом у зиготі.Наприклад, у деяких безхребетних тварин стать визначається ще до моменту запліднення. Ці тварини продукують яйцеклітини двох типів: великі, багаті на жовток та дрібні, з невеличким запасом поживних речовин. Із яйцеклітин першого типу розвиваються самки, а із яйцеклітин другого - самці.Успадкування ознак і властивостей, зумовлених генами, локалізованими в статевих хромосомах, називається успадкуванням, зчепленим зі статтю. В Х-хромосомі є ділянки з певними генами, відсутні в У-хромосомі через її менші розміри, хоча деякі гени останньої також можуть не мати відповідних алелей в Х-хромосомі. Крім генів, що зумовлюють розвиток статевих залоз за чоловічим або жіночим типом (які визначають стать), у статевих хромосомах розміщені і інші гени. Після такого кросинговеру гени переходять із X-у Y-хромосому, і виникає вже успадкування, характерне для генів, частково зчеплених із Y-хромосомою. Такі гени повністю зчеплені зі статтю, передаються нащадкам разом з Х-хромосомою і не можуть переходити з X-в Y-хромосому.Існують три форми визначення статі: 1. У небагатьох організмів переважання жіночої або чоловічої тенденції розвитку статі обумовлюється зовнішніми причинами. Прогамне, коли стать визначається ще до запліднення, тобто, коли характер жіночої статевої клітини визначає стать у потомства. Стать залежить від того, що самки виробляють яйця двох сортів - великі, багаті цитоплазмою, з яких розвиваються самки, дрібні - самці.Таким чином, генетика займає важливе місце в житті людини. Якщо сучасна наука зможе ще більше дослідити властивості генів, то через певний проміжок часу ми зможемо контролювати властивості та стать організмів.
План
Зміст
Вступ
1. Хромосомне визначення статі
1.1 Гомогаметна стать
1.2 Паралельні механізми визначення статі
2. Успадкування, зчеплене зі статтю
3. Епігамне, прогамне, сингамне визначення статі
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Таким чином, генетика займає важливе місце в житті людини. Саме вона пояснює механізми успадкування ознак людини, як патологічних, так і позитивних. Так, стать людини - це менделююча ознака, що успадковується за принципом зворотного схрещування.
Якщо сучасна наука зможе ще більше дослідити властивості генів, то через певний проміжок часу ми зможемо контролювати властивості та стать організмів.
У роздільностатевих видів стать майбутньої особини визначається здебільшого в момент запліднення завдяки певній комбінації в зиготі статевих хромосом (так званих X- та У-хромосом). Тому визначивши яка комбінація хромосом утворилась, ми можемо дізнатись стать організму.
Список литературы
1. Ф. Антал, Дж. Кайгер, Сучасна генетика, Москва, "Світ", Т.1. с.63-80.
2. С. Г. Інге-Вечтомов, Генетика з основами селекції, Москва, "Вища школа", 1989, с.85-111.
3. Н. П. Дубінін, Загальна генетика, Москва, "Наука", 1970, с.142-169.
4. БМП, Москва, "Радянська енциклопедія", 1962р., Т.25. с.671-673.
5. А. П. Пековий, Біологія і загальна генетика, Москва, Видавництво Російського Університет дружби народів, 1994, с.131-139.
6. М. Є. Лобашов, Генетика, Ленінград, Видавництво Ленінградського університету, 1967, с.680-714.
7. В. Н. Яригин Біологія, Москва, "Медицина", 1985, с.82-87.
8. Ф. Кібернштерн, Гени і генетика, Москва, "Параграф", 1995.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
