Визначення меж континентального шельфу як неодмінної умови закріплення його правового статусу - Курсовая работа

Поняття континентального шельфу 1.1 Загальні відомості про континентальний шельф та зміст юридичного поняття континентального шельфу 1.2 Проблема визначення меж континентального шельфу в міжнародному праві Розділ 2. Сучасний правовий статус континентального шельфу 3.1 Права прибережної держави на свій шельф, межі реалізації цих прав та їх співвідношення з правами інших держав 3.2 Імплементація міжнародно-правових норм, що встановлюють статус континентального шельфу в національне законодавство Розділ 4. Проблема делімітації континентального шельфу Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ В даній роботі проаналізовано надзвичайно актуальну проблему континентального шельфу в його міжнородно-правовому розумінні. Питання, повязані з континентальним шельфом досить часто висвітлюються різноманітними засобами масової інформації, що не в останню чергу є показником важливості шельфу для світової спільноти. Досить велике практичне значенння має краще розуміння даної проблеми і для України. Немало різних точок зору висловлювалося стосовно позиції українських представників та рішення Міжнародного Суду ООН щодо остаточного розмежування зазначених просторів. При чому досліджували її як науковці різних країн світу, так і радянські вчені, а на сьогоднішній день дана проблема ґрунтовно досліджується російськими юристами та одеською школою морського права. Згідно цієї Конвенції, дано таке визначення континентального шельфу: «Континентальний шельф прибережної держави включає в себе дно та надра підводних районів, які простягаються за межею територіального моря і є натуральним продовженням її території до зовнішнього краю підводної частини материка, або до 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, де край материка не досягає цієї відстані» [2, p. Відповідно до цих визначень, юридичне поняття континентального шельфу включає в себе, окрім самого шельфу, прибережні райони морського дна, де континентального шельфу у прямому сенсі немає, а також райони морського дна за межами континентального шельфу. Цей критерій був включений до статті 1 Конвенції 1958 року з метою встановити компромісне рішення між тими країнами, які виступали за фіксовану зовнішню межу шельфу, і державами, які не бажали визначенності в цьому питанні. Порушене таким чином питання підтверджує, що Комісія не випадково використала термін «прилягання». Дані про кордони континентального шельфу, що знаходяться за межею 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, надаються відповідною прибережною державою до Комісії з питань кордонів континентального шельфу, яка створена у виконання положень Додатку ІІ до Конвенції 1982 року на основі забезпечення справедливого географічного представництва. Варто відмітити, що цей декрет не був затверджений конгресом Аргентини і, відповідно, не отримав сили закону навіть за внутрішнім законодавством Аргентини.