Виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України - Автореферат

Помилки підривають авторитет правоохоронних органів і суду, у цілому знижують ефективність правозастосовної діяльності. З огляду на те, що органи досудового слідства й суди нерідко допускають помилки при здійсненні своїх функцій у наш час, тобто у період становлення судової влади й реформування правоохоронних органів, виникла нагальна потреба ретельного осмислення причин і умов слідчих та судових помилок. Тому важливе значення має вивчення їхнього впливу як на хід кримінального судочинства, так і на його результати у вигляді вироків та інших судових рішень, а також розробка науково-практичної методики виявлення й виправлення помилок правозастосування у кримінальному судочинстві. Концептуальні зміни чинного законодавства України, що відбулися у ході «малої» судової реформи 2001 року і котрі вимагають переосмислення ролі суду у сучасному кримінальному процесі, обумовлюють необхідність вирішення наукової задачі, зміст якої полягає у комплексному теоретичному дослідженні проблем виявлення і виправлення слідчих та судових помилок. Мета дослідження полягає у формулюванні науково обґрунтованих положень щодо поняття слідчої і судової помилки, визначення критеріїв класифікації цих помилок, виявлення їхніх причин і умов, формулювання пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства і слідчо-судової практики із попередження, виявлення і виправлення помилок під час відправлення правосуддя у кримінальних справах.«Поняття слідчих та судових помилок» у звязку із тим, що визначити поняття слідчої й судової помилки без порівняння їх з подібними юридичними явищами неможливо, автор дисертації досліджує співвідношення понять «помилки» і «прогалини» досудового слідства й судового розгляду. У дисертації виокремлено наступні сутнісні ознаки слідчої й судової помилки: 1) помилки такого роду можуть бути допущені тільки під час правозастосовної діяльності особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або судді; 2) помилкова дія завжди є неправомірною, тобто такою, що порушує норми права (конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного тощо); 3) невідповідність дій правозастосувача цілям правового регулювання; 4) ненавмисність неправомірної дії особи, яка провадить дізнання, слідчого або судді; 5) констатація дії як помилкової компетентною особою або органом. Викладене дозволило автору дисертації сформулювати поняття слідчих і судових помилок, під якими, на його думку, варто розуміти результат неправильних (незаконних і невідповідних обставинам розглянутої кримінальної справи) дій особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора й судді, спрямованих, на їхню думку, на успішне вирішення завдань кримінального судочинства, і таких, що обєктивно виразилися у провадженні слідчих та судових дій і прийнятті процесуальних рішень, що не відповідають закону за формою, необґрунтованих і несправедливих за змістом. слідчий помилка апеляційний судочинство Проведений дисертантом аналіз слідчих помилок дозволив виявити наступні типові недоліки у роботі органів досудового розслідування: 1) помилки у оцінці доказів; 2) покладання у обґрунтування обвинувачення недостатньої сукупності доказів; 3) предявлення неконкретного обвинувачення, обвинувачення «із запасом», і як наслідок - наступна зміна прокурором обвинувачення у суді; 4) винесення необґрунтованих процесуальних рішень, що найчастіше можна спостерігати на прикладі подань слідчих про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. На думку дисертанта, у стадії попереднього розгляду суддя може виправити лише наступні помилки досудового розслідування: 1) помилки, повязані з порушенням вимог закону до порядку порушення кримінальної справи й досудового розслідування; 2) помилки, повязані з не притягненням до кримінальної відповідальності інших, окрім обвинуваченого, осіб і за наявності підстав кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК, що передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, або для предявлення йому обвинувачення, котре до цього не було предявлено.Сутнісними ознаками слідчої й судової помилки є такі: 1) помилки можуть бути допущені лише під час правозастосовної діяльності особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або судді; 2) помилкова дія завжди є неправомірною, тобто такою, що порушує норми права (конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного тощо); 3) невідповідність дій правозастосувача цілям правового регулювання; 4) ненавмисність неправомірної дії особи, яка провадить дізнання, слідчого або судді; 5) констатація дії як помилкової компетентною особою або органом. Під слідчою і судовою помилкою варто розуміти результат неправильних (незаконних і невідповідних обставинам розслідуваної або розглянутої кримінальної справи) дій особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора й судді, спрямованих, на їхню думку, на успішне вирішення завдань кримінального судочинства, і таких, що обєктивно виразилися у провадженні слідчих та судових дій і прийнятті процесуальних рішень, що не відповідають закону за ф

Основний зміст роботи