Вивчення педагогіки у вищих навчальних духовних закладах України (поч. ХІХ ст. – 20-і рр. ХХ ст.) - Автореферат

Це актуалізує потребу в ретроспективному дослідженні теорії і практики вивчення педагогіки у вищих духовних закладах, виявлення нових імен священнослужителів, богословів, викладачів, авторів підручників і посібників із педагогіки, переосмислення їхнього внеску в розвиток вітчизняної педагогічної думки та ролі навчальних закладів, які раніше були досліджені фрагментарно або зовсім не досліджувалися. Проблеми вивчення педагогіки у вищих навчальних духовних закладах різною мірою торкалися в своїй творчості такі відомі педагоги, як О. У сучасних умовах, з одного боку, у звязку зі зростанням можливостей людини, посиленням у суспільстві гуманних тенденцій, а з іншого - гострою потребою подолання духовної кризи, вдосконалення формування особистості вчителя, проблема вивчення педагогіки у вищих духовних закладах освіти початку ХІХ - 20-х років ХХ ст. викликає особливий науковий інтерес, необхідність її дослідження, теоретичного та практичного аналізу. Про це також свідчить наявність гострих соціально-педагогічних суперечностей: між досить високим рівнем розробленості у вітчизняній педагогічній науці проблеми вивчення педагогіки в педагогічних навчальних закладах обраного періоду та необхідністю долучення до вітчизняного наукового і практичного педагогічного потенціалу оригінальних підходів, концепцій і технологій християнської педагогіки, які мають свою специфіку і наукову цінність; між потребою системи вищої педагогічної освіти в удосконаленні змісту й організації вивчення педагогічних дисциплін та недостатнім рівнем дослідженості вирішення цієї проблеми в навчально-виховному процесі духовних академій, спадщині священнослужителів, богословів, усіх християнських педагогів; між нагальними завданнями опанування європейського педагогічного досвіду, зокрема у руслі Болонського процесу, та повною відсутністю обізнаності у здобутках теорії і практики вивчення педагогіки у вітчизняних вищих навчальних духовних закладах освіти. Для реалізації мети та завдань дослідження використано комплекс історико-педагогічних і загальнонаукових методів: пошуково-бібліографічний, документально-архівний; теоретичного аналізу: системно-генетичний, логіко-педагогічний, контент-аналіз для визначення поняттєво-категоріального апарату, передумов вивчення педагогіки, обґрунтування теоретичних ідей; методи класифікації, порівняння та зіставлення даних, подій, явищ і фактів із метою узагальнення практичного досвіду вивчення морального богословя, теорії виховання, дидактики; історико-ретроспективний аналіз, хронологічний, історико-структурний методи для вивчення проблеми в динаміці, змінах у часі й просторі, обґрунтування процесу та його етапів, а також специфіки викладання педагогіки в духовних закладах на різних етапах досліджуваного періоду; обсерваційні методи для виявлення творчих постатей богословів, священнослужителів, викладачів педагогіки, їхніх теоретичних ідей і досвіду у вивченні педагогіки досліджуваного періоду, авторів підручників і посібників; екстраполярний, інтерпретації й прогностичний методи з метою визначення можливостей розвитку і використання ідей та досвіду вивчення педагогіки досліджуваного періоду в сучасних умовах і формулювання висновків дослідження.ХІХ - 20-і роки ХХ ст.)” - зясовано ступінь дослідженості проблеми та основні напрями її вивчення на основі комплексного аналізу сукупності опублікованих і неопублікованих матеріалів, виявлено передумови вивчення педагогіки як науки у вищих навчальних духовних закладах, охарактеризовано внесок вітчизняних педагогів, богословів, священнослужителів у вивчення педагогічних дисциплін. Уставлено, що проблеми вивчення педагогіки у вищих духовних закладах України торкаються багато вчених, але вона є мало дослідженою в звязку: а) з її фрагментарним вивченням, що було цілком зосереджено в руках учених богословів, священнослужителів, випускників духовних академій, які трималися автономно щодо загального світського розвитку педагогіки, освіти і культури, окрім цього, праці духовенства в своїй більшості були заборонені; б) з радянським періодом, коли проблема вивчення педагогіки у вищих навчальних духовних закладах майже не досліджувалася з огляду на специфіку становища церкви, її відокремленості від усіх типів загальноосвітньої і вищої школи; в) лише з початком науково-дослідницької і практичної діяльності з означеної проблеми в наші дні. Таким чином, здійснений аналіз стану вивченості проблеми підтверджує недостатній ступінь її розробленості і дозволяє виділити низку важливих для нашої роботи питань: обґрунтування процесу вивчення педагогіки у вищих навчальних духовних закладах, його динаміки та етапів; виявлення наукових ідей вивчення курсів з морального богословя, пастирського богословя, дидактики, аналіз програм, підручників і посібників, затверджених для використання у вищих духовних навчальних закладах при вивченні педагогіки визначеного періоду; виявлення і характеристика творчих постатей священнослужителів, богословів, викладачів, авторів підручників і посібників, зясування їх

Основний зміст дисертації