Вивчення особливостей зображення жіночих образів у романах Джейн Остін "Гордість та упередження" і "Почуття і чуттєвість" - Курсовая работа

У творчості Остін ясно виділяються два періоди плідної активності, розділені досить тривалою перервою: 1795-1798, коли були створені ранні романи, і 1811-1816, дуже насичений період перших великих успіхів і поглибленої майстерності, коли були переглянуті і підготовлені до видання «Почуття і чуттєвість» та «Гордість та упередження» і написані три останні завершені романи - «Менсфілд - Парк», «Емма» та «Доводи розсудку». Перша фраза найвідомішого твору Остін, роману «Гордість та упередження» складається з двох пропозицій, перша з яких у формі іронічного затвердження починає тему роману: «Всі знають, молода людина, що моє кошти, повинен підшукувати собі дружину». Взагалі, якщо ми зосередимося тільки на першому реченні першої фрази роману Джейн Остін «Гордість та упередження», яка заявляє про заможного холостого джентльмена, який потребує дружу, то роман може бути нами прочитаний як книга традиційної («чоловічої») літератури, тобто передбачається, що головними героями роману є чоловіки і всі події подані з точки зору патріархального чоловічого світу. Новизна дослідження полягає у виявленні типологічних особливостей жіночого образу та становища жінки в романах Джейн Остін «Гордість та упередження» та «Почуття і чуттєвість». 3) проаналізувати стосунки чоловіка і жінки та їх відображення в романах Джейн Остін «Гордість та упередження» і «Почуття і чуттєвість»;Незважаючи на малу популярність творчості Джейн Остін цього імені в XIX столітті, вивчення літературної спадщини Остін почалося ще за її життя. На думку дослідника, приділяючи в романах основну увагу «моральному» світу, Остін, проте, робить акцент на тому, що є розумним і бажаним в соціальних відносинах (шлюб, матеріальна забезпеченість). Читання будь-якого роману Джейн Остін стверджує в думці про те, що тільки той, хто сам випробував боротьбу цих суперечливих почуттів, міг так вірно їх зобразити.[26,2] Імя Джейн Остін ніколи не було докладено ні до якого з її виданих романів протягом її життя, і титульний аркуш «Гордості та упередження» виглядав так: «Від Автора «Почуття і Чутливості».[45,10] Джейн Остін була великим художником, що володів умінням «жити життям своїх героїв і передавати це почуття читачам».Роман Джейн Остін «Почуття і чуттєвість» починається тим, як місс Дешвуд і її дочки втрачають чоловіка і батька і разом з цим практично все, що було дорого їх серцю, починаючи життя заново у зовсім новій для них обстановці. Розважлива, серйозна, стримана Елінор і палка, рвучка, вразлива Маріанна по-різному переживають подібні любовні драми, однак роман закінчується щасливою розвязкою: старша сестра виходить заміж за того, кому завжди належало її серце, а Маріанна, розчарувалася у своєму першому ідеалі, має шанс знайти справжнє щастя з гідним полковником Брендоном.[2] Протиставлення характерів сестер визначає традиційну для роману XVIII ст. двоплановість сюжету, хоча Остін і відмовляється від оцінки Елінор як героїні, а Маріанни як антигероїні. Проблематика «Почуття і чуттєвості», як і інших романів Остін, визначила її звернення до психологізму як до найбільш органічного художнього прийому зображення внутрішнього світу людини. Симпатія Остін явно на боці Елінор; невипадково для передачі внутрішнього стану цієї героїні постійно використовується внутрішній монолог і багато чого, що оточує сестер Дешвуд, позувати читачам очима Елінор.Гарді і ін, належить і жінці - письменниці XIX століття Джейн Остін. Секрет майстерності Остін коренився в глибокому знанні предмета зображення - провінційного життя, того середовища, до якої вона належала за народженням і вихованням. Лише одного разу, в ранньому романі «Леді Сьюзен» (1795), Остін спробувала вийти за ці межі, зробивши героїнею жінку з сумнівною репутацією, яка намагається відновити її шляхом вдалого шлюбу. Найбільший інтерес для Остін представляли саме жінки, вони були справжніми героїнями її романів, в той час як герої - чоловіки зявлялися в них тільки в суспільстві жінки, а їх образи розкривалися тільки по відношенню до жіночих і у взаємозвязку з ними. Тим часом її героїні сприймаються як реальні жінки, здатні до самостійних суджень, що мають власні погляди і думки, наділені не тільки розумом, а й багатим внутрішнім життям, жінки, нітрохи не поступаються чоловікам ні в моральному, ні в емоційному, ні в інтелектуальному плані.

Содержание

Вступ

1. Джейн Остін - «перша леді» англійської літератури

1.1 Становище жінки у Великій Британії доби георгіанства (передвікторіанства)

1.2 Джейн Остін - родоначальник класичного дамського роману

1.3 Історія створення романів Джейн Остін «Гордість та упередження» та «Почуття і чуттєвість»

2. Система жіночих образів у романі Джейн Остін «Гордість та упередження»

2.1 Характеристика суспільства в романі Джейн Остін «Гордість та упередження»

2.2 Жіночі образи в романі Джейн Остін «Гордість та упередження»

2.3 Образ Елізабет Беннет в системі жіночих образів роману Джейн Остін «Гордість та упередження»

3. Дослідження проблематики роману Джейн Остін “Почуття і чуттєвість”

3.1 Питання назви твору. Роман Пєра Маріво «Життя Маріанни» як першоджерело «Почуття і чуттєвості»

3.2 Образ Маріанни як втілення категорії чуттєвості. Образ Еліонор як носія раціонального начала

3.3 Психологізм роману Джейн Остін “Почуття і чуттєвість”

Висновки

Список використаних джерел остін роман гордість упередження

Англійська література початку XIX століття по праву вважається однією з найбільш значущих і викликає постійний науковий інтерес. Письменники того часу збагатили англійську реалістичну прозу, їхні твори стали фундаментом для найважливіших відкриттів англомовної літератури XX століття. При цьому немає жодних сумнівів у тому, що найважливіша роль у становленні вікторіанського роману і ширше - реалістичної естетики - поряд з Ч. Діккенсом, У. М. Теккереєм, Т. Гарді і ін, належить і жінці - письменниці XIX століття Джейн Остін. Її переконаність у необхідності зміни ідеологічних установок епохи, суспільного устрою, традиційних сімейних норм і укладу, готовність до утвердження нових соціокультурних установок знайшли цілком закономірне і адекватне вираження в її художній творчості.

Секрет майстерності Остін коренився в глибокому знанні предмета зображення - провінційного життя, того середовища, до якої вона належала за народженням і вихованням. Лише одного разу, в ранньому романі «Леді Сьюзен» (1795), Остін спробувала вийти за ці межі, зробивши героїнею жінку з сумнівною репутацією, яка намагається відновити її шляхом вдалого шлюбу. Однак порок не може бути винагороджений, і героїня, задовольнивши свої амбіції і ставши баронесою, навряд чи зможе знайти щастя з титулованим чоловіком, який не тільки непроходимо дурний, але і набагато молодший за неї. Остін писала про життя вищого суспільства по чуткам, і намальованій нею картині не вистачило точності, з якою вона зображала добре знайоме їй провінційне суспільство.[26,6]

Романи Остін - це картина суспільства, дана очима жінки, що належить до цього товариства, в якій відбилися її враження. Найбільший інтерес для Остін представляли саме жінки, вони були справжніми героїнями її романів, в той час як герої - чоловіки зявлялися в них тільки в суспільстві жінки, а їх образи розкривалися тільки по відношенню до жіночих і у взаємозвязку з ними. Нікому з попередників і послідовників Остін не вдалося створити таку велику галерею жіночих типів. Тим часом її героїні сприймаються як реальні жінки, здатні до самостійних суджень, що мають власні погляди і думки, наділені не тільки розумом, а й багатим внутрішнім життям, жінки, нітрохи не поступаються чоловікам ні в моральному, ні в емоційному, ні в інтелектуальному плані.

Остін не так цікавить соціальний контекст, скільки питання моральності й моралі. Письменниця постійно доповнює опису подій аналізом внутрішніх переживань героїв, показує співвідношення їхніх дій і висловлювань. При цьому очевидно новаторство Остін стосовно просвітницьких реалістів: вона зображує людину не тільки як представника певного соціального типу, але і як носія індивідуальних рис. Дослідники творчості Остін традиційно поділяють виведених нею персонажів на «простих», однолінійних, і « складних», що розкриваються в повній мірі в процесі розповіді чи здатних до еволюційних змін. Серед головних героїв Остін «простих » немає, але вкрай важливо, що «складні » зустрічаються і серед другорядних персонажів її творів. Слід також брати до уваги і той факт, що багато другорядних персонажів, що виконують додаткову функцію, дозволяючи Остін висловити критичне ставлення до деяких соціальних явищ.

Головними героями романів Джейн Остін стають жінки, а світ зображується через їх сприйняття. Традиційно в центрі оповідання виявляється історія дівчини з відносно забезпеченої провінційної сімї. Виїзд у світ був для неї серйозним випробуванням, обумовленим недосвідченістю героїні та її незнанням життя. Таким чином, в романах письменниці отримують розвиток традиції роману виховання, досліджується життєвий досвід героїні, показується процес її морального становлення в зіткненні з численними труднощами. У вихованні героїні реалізується просвітницька ідея про те, що духовне формування людини здійснюється в процесі всебічного осягнення життя і постійної боротьби, спрямованої на подолання виникаючих перед особистістю труднощів. Піддаючись випробуванням, героїня незмінно демонструє сильні чи слабкі сторони свого характеру.

Романи Остін обєднує тематична єдність: читачеві пропонуються різноманітні історії молодих дівчат, які після певних випробувань знаходять щастя в шлюбі з гідними молодими людьми. Героїні її творів страждають через вплив дурного середовища з неповноцінними моральними цінностями, але нерідко посилюють власні негаразди особистими помилками, приписуючи благородство тим, хто начисто його позбавлений, або, навпаки, упереджено ставлячись до гідних людей. Героїні Остін стають кумедними, коли слідують за безглуздою модою, і, навпаки, викликають щире захоплення, вміючи залишатися самими собою і відстоювати своє «я». Такі романи, як - «Гордість та упередження» і «Почуття і чуттєвість знайомлять читача з героїнями на самому початку подій, які приведуть дівчат до щасливого союзу з їхнім обранцем. У широкому сенсі романи Остін повязані з питаннями кохання та шлюбу.

Світ романів Остін - це світ людських взаємин, де показ героїв у приватному житті дозволяє читачеві глибше зрозуміти їх. У звязку з цим найважливіше місце у творчості Остін займає проблема шлюбу. Проте весілля у Остін - далеко не банальний літературний штамп, що дозволяє логічно підвести історію героїні до щасливого кінця. Вона не ідеалізувала шлюбне життя, вважаючи щасливі союзи чи не більш рідкісними, ніж нещасливі. Правдивість Остін могла послужити уроком для молоді, і старшого покоління читачів. Її концепція щасливого подружнього союзу будувалася не тільки на основі уявлення про піднесену любов, яка звязує вступаючих у шлюб. Гарантіями щастя були насамперед людська порядність подружжя і їх матеріальна спроможність.[25,9]

1. Остін Дж. «Гордість та упередження» / Дж. Остін; пер. з англ. Володимира Горбатька; серія «Реноме» Харків: «Фоліо», 2005. 352 с.

2. Остін Дж. «Почуття і чуттєвість» / Дж. Остін; пер. з англ. Володимира Горбатька; серія «Реноме» Харків: «Фоліо», 2005. 400 с.

3. Arland M. Preface // Marivaux. Romans. Recits. Paris, 1979; Обломиевский Д.Д. Роман 10-30-х годов. Мариво // История мировой литератури. М.: 1988 г. 99 с.

4. Litz W. Jane Austen / W. Litz. London : S. п., 1965. 160 p.

5. Андреев, Ю. А. Движение реализма / Ю. А. Андреев. -Л.: «Наука», Ленингр. отделение, 1978. 34 с.

6. Артеменко, О. Е. Джейн Остин: особенности стиля автора / О. Е. Артеменко / / Обьедн. науч. журн. 2002. 34 с.

7. Баранова, Л. А. Виды стилизации (на материале произведений Джейн Остен: диссертация на соискание уч. степени к. филол. н. / Л. А. Баранова. М., 1998. 140 с.

8. Баранова, Л. А. Виды стилизации: на материале произведений Д. Остен: автореферат дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Л. А. Баранова. М., 1999. 19 с.

9. Бахтин, М. М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет / М. М. Бахтин. М.: Худож. лит., 1975. 504 с.

10. Бахтин, М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. М.: Искусство, 1986. 444 с.

11. Бельский, А. А. Английский роман 1800-1810 / А. А. Бельский. Пермь: Пермский государственный университет, 1968. 333 с.

12. Бельский, А. А. Пути развития реализма в английском романе первой трети XIX в.: дисс.. канд. филол. н. / А. А. Бельский. М.: 1969. 989 с.

13. Бельский, А. А. Остин Джейн / А. А. Бельский // Большая советская энциклопедия: в 30 т. 3-е изд. М., 1974. Т. 18. 583 с.

14. Бельський, А. А. Моральнописьменный роман Джейн Остин / А. А. Бельський // Проблемы метода и стиля в прогрессивной литературе запада XIX-XX веков. М.: 1970. 678 с.

15. Бондарев, А. П. Жизнь Марианны игра любви и случая // Мариво. Жизнь Марианны, или Приключения графини de... М.: 1993. 245 с.

16. Васильева И. Эта удивительная Джейн Остин / И. Васильева // Иностранная литература. 2002. № 2. С. 151152.

17. Вейнингер О. Пол и характер. Принципиальное исследование / О. Вейнингер. М.: Изд. центр «Терра», 1992. 480 с.

18. Вельский, А. А. Нравоописательный роман Джейн Остин / А. А. Вельский // Проблемы метода и стиля в прогрессивной литературе запада XIX-XX веков. Пермь: 1967. 43 с.

19. Вельский А. А. Остин Джейн / А. А. Вельский // Большая советская энциклопедия: в 30 т. 3-е изд. -М.: 1974. 583 с.

20. Вулф В. Джейн Остен // Зарубежный роман. Проблемы метода и жанра: Межвуз. сб. науч. тр. / Перм. гос. ун-т им. А.М. Горького. Пермь: ПГУ, 1982. 409 с.

21. Вулф В. Джейн Остен / В. Вулф // Эти загадочные англичанки: сборник: пер. с англ. / Э. Гаскелл и др.; сост. и авт. предисл. Е.Ю. Гениева. М.: «Рудомино»: Текст, 2002. 506 с.

22. Гениева, Е. Ю. Английская литература / Е. Ю. Гениева, М. Урнов // История всемирной литературы: в 9 т. М.: Наука, 1989. 138 с.

23. Гениева, Е. Ю. Джейн Остен (1775-1817) / Е. Ю. Гениева // Джейн Остен: библиогр. указ. / сост. и авт. вступ. ст. Е.Ю. Гениева; Всесоюз. гос. Б-ка иностр. литры. М.: Книга, 1986. 871 с.

24. Гениева, Е. Ю. Чудо Джейн Остен / Е. Ю. Гениева // Остен Дж. Леди Сьюзен. Уотсоны. Сэндитон: романы. М., 2002. 18 с.

25. Демурова Н. Роман Джейн Остин «Гордость и предрассудки». В кн.: J.Austen. Pride and Prejudice. Foreign Languages Publishing House, M.:, 1961. 53 с.

26. Демурова Н. «Милая Джейн.» / Н. Демурова // Гордость и предубеждение: роман / Дж. Остин; пер. с англ. И.С. Маршака; вступ. ст. и коммент. Н.М. Демуровой. М., 1989. 16 с.

27. Джеймс Сири «Потерянные мемуары Джейн Остин»; пер. с англ. Киланова А. С.; ред.: Гуляева Е.; Москва: изд. «Эксмо », 2009. 56 с.

28. Дронова, Н. В.; Малахова О. А. Женщина в семье викторианской Англии. // От мужских и женских к гендерным исследованиям. Тамбов: 2001. 22 с.

29. Дьяконова, Н. Я. Английский романтизм: Пробл. эсттики / Н. Я. Дьяконова; Видп. ред. М.П. Алексеев; Акад. наук СРСР. М.: «Наука», 1978. 235 с.

30. Енциклопедичні словники, бібліографії та довідники про Джейн Остін.

31. Ивашева, В. В. Английский реалистический роман XIX века в его современном звучании / В. В. Ивашева. М.: Худож. лит., 1974. 464 с.

32. Ивашева, В. В. «Век нынешний и век минувший»: Английский роман XIX века в его современном звучании / В. В. Ивашева. 2-е изд., доп. М.: Худож. лит., 1990. 479 с.

33. Кеттл А. Введение в историю английского романа: пер. с англ. / А. Кеттл; предисл. В. Ивашевой; примеч. В. Скороденко. М.: Прогресс, 1966. 446 с.

34. Кроме общих трудов: Геттнер Г., История всеобщей литературы, т. II, изд. 2-е, СПБ: 1897. 67 с.

35. Крючкова, Н. Д. «Женский вопрос» в викторианской Англии. // Проблемы повседневности в истории: образ жизни, сознания и методология изучения. Ставраполь, 2001. 130 с.

36. Мариво П. Комедии. М., 1961 Мариво П. Жизнь Марианны. М.: 1968 Мариво П. Удачливый крестьянин, или Мемуары г-на ***. М.: 1970 г. 36 с.

37. Набоков, В. В. Джейн Остен. // Набоков В. В. Лекции позарубежной литературе. М.: 1998. 73 с.

38. Палий, А. А. Основные черты поэтики Джейн Остин и ценностные характеристики ее произведений: монографія / А. А. Палий. Омск: Ом. гос. пед. ун-т, 2003. 211 с.

39. Полное собр. сочин. Мариво; Париж 1871 (12 тт.) и в 1825-1830 (под ред. Duviquet, 10 тт.), избранные сочин. -в 1862-1865. 365 с.

40. Путеводитель с английской литературы // под. ред. М. Дреббл и Дж. Стрингоф. М.: «Радуга», 2003. 45 с.

41. Тимошенко, Ю. В. «Женский мир» Джейн Остен / Ю. В. Тимошенко, Н. Е. Ерофеева // Проблемы истории, филологии, культуры. Москва; 32 с.

42. Тер-Абрамян Е. А. Отражение английской ментальности в произведениях Джейн Остен / Е. А. Тер-Абрамян // Труды молодых ученых / Северо-Кавказ. науч. центр высш. шк. Ростов н/Д., 2004. 144 с.

43. Уэллек Р. Теория литературы / Р. Уэллек, О. Уоррен; Вступ. ст. А. А. Аникста; Пер. с англ. А. Зверева и др. М.: Прогресс, 1978. 46 с.

44. Хардак Д. Б. Своеобразие эпического повествования: (На материале романа Эм. Бронте «Грозовой перевал») / Д. Б. Хардак; Липец, гос. пед. ин-т. Липецк, 1984. 16 с.

45. Харитонов В. Классика впервые (о романе Джейн Остин "Гордость и предубеждение"). В мире книг, М.: 1968. 45 с.

46. Чечетко, М. В. Ранние пародии Джейн Остен / М. В. Чечетко // Научные доклады высшей школы. Филологические науки. М.: ВШ, 1973. 47 с.

47. Шамина, Н. В. Женская проблематика в викторианском романе 1840-1870-х годов (Джейн Остен, Шарлотта и Эмили Бронте, Джордж Элиот): дис.. канд. филол. наук / Наталья Викторовна Шамина. Саранск, 2005. 235 с.

48. Шамина, Н. В. Роль английских женщин-писателей 19 века в становлении реалистической эстетики / Н. В. Шамина // Социальные и гуманитарные исследования: межвуз. сб. науч. тр. Саранск, 2000. 358 с.

49. Шовкопляс, Г. Е. «Формула брака» от Джейн Остен / Г. Е. Шовкопляс // Актуальні проблеми словянської філології. Серія: лінгвістика і літературознавство. ( Міжвузівський збірник наукових статей; випуск XXVII, частина II). 1998. № 2. С. 115-120.

50. Кудряшова, О. М. Художественное воплощение концепта «гордость» в романах Джейн Остен Электронный ресурс.: дис.. канд. филол. наук / О.М. Кудряшова.

Размещено на .ru