Вивчення мови роману "Тигролови" І. Багряного у старших класах - Курсовая работа

Вивчення творів української літератури у старшій школі передбачає аналіз їх мови, усіх засобів і словесних форм, що беруть участь у створенні образності та в художньому відображенні дійсності, побачити повний зміст, закладений митцем, збагнути ідейно-естетичний виховний та емоційний вплив тексту, запрограмований автором. Незважаючи на значну кількість праць учених про мову художнього твору, належного розкриття не знайшли питання про можливі види мовного шкільного аналізу, послідовність аналізу мови художнього твору в старшій школі, застосування взаємозвязків літературознавчого і мовного аналізу художнього твору в процесі вивчення української літератури старшокласниками, формування в учнів старших класів умінь аналізувати мову художніх творів. Мета курсової роботи: зясувати стан досліджуваної проблеми у мовознавстві, літературознавстві, методиці викладання літератури; виявити психолого-педагогічні закономірності ефективного вивчення мови художнього твору в старших класах школи; проаналізувати вивчення мови твору «Тигролови» І.Багряного в 11 класі на уроці української літератури; Донцов так визначив роль мистецтва в духовному житті XX століття: «Мистецтво для мистців!.. Автори «Концепції літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі» стверджують: «Жити в Україні - означає обовязково знати українську культуру, її літературу, в якій знаходять вираження історія народу, його моральні цінності, ідеали, традиції, звичаї, ментальність, національний характер»[12, с 5].Проблема аналізу художнього твору була і залишається провідною в системі літературної освіти школярів. Дискусії навколо нього та його завдань, відмінностей від літературознавчого, технологій проведення та рівня субєктивності раз у раз виникають на сторінках фахової преси, конференціях і зібраннях науковців, методистів та вчителів-практиків. Лінгвістичний аналіз художнього тексту конче необхідний тому, що мова будь-якого літературного твору - від маленького ліричного твору до роману-епопеї - є багатоплановою і із різних шарів, в силу чого мають у своєму складі такі мовні конструкції, без знання котрих або просто не зрозуміло про що йде мова, або складається викривлена картина образного характеру слів і висловлювань, художньої цінності і новизни використовуваних мовних засобів, їх відношення до сучасної літературної норми. Особливо важливим і першочерговим видається лінгвістичний аналіз літературного твору тоді, коли художній текст написаний в минулому столітті чи ще раніше і містить у собі у великій кількості не тільки поетичні інновації, стилістичні чи соціально-діалектико обмежені факти мовного стандарту, але й застарілі факти, що відносяться до художнього мовлення давніх епох. Оскільки автор намагається уникнути формування свого задуму в явній формі, ховає його за сюжетними поворотами, образами героїв, їхніми іменами, композицією, поетикою та іншими доступними йому засобами формальної організації тексту, іноді структура його мистецького витвору будується на основі не одної, а відразу декількох свідомостей, звучать різні голоси, виявляються різні настанови.

Проблема аналізу художнього твору була і залишається провідною в системі літературної освіти школярів. Дискусії навколо нього та його завдань, відмінностей від літературознавчого, технологій проведення та рівня субєктивності раз у раз виникають на сторінках фахової преси, конференціях і зібраннях науковців, методистів та вчителів-практиків. Така прискіплива увага до аналізу художнього твору в школі не є випадковістю, адже він безпосередньо вторгається в читацьке сприйняття. На мою думку, саме цілеспрямованим формуванням інтерпретаційної свідомості учня безпосереднім впливом на процес читання і відрізняється шкільний аналіз від літературознавчого.

Лінгвістичний аналіз художнього тексту конче необхідний тому, що мова будь-якого літературного твору - від маленького ліричного твору до роману-епопеї - є багатоплановою і із різних шарів, в силу чого мають у своєму складі такі мовні конструкції, без знання котрих або просто не зрозуміло про що йде мова, або складається викривлена картина образного характеру слів і висловлювань, художньої цінності і новизни використовуваних мовних засобів, їх відношення до сучасної літературної норми.

Особливо важливим і першочерговим видається лінгвістичний аналіз літературного твору тоді, коли художній текст написаний в минулому столітті чи ще раніше і містить у собі у великій кількості не тільки поетичні інновації, стилістичні чи соціально-діалектико обмежені факти мовного стандарту, але й застарілі факти, що відносяться до художнього мовлення давніх епох.

Лінгвістичний аналіз не порушує синтезу філологічного сприйняття художнього тексту. Навпаки, він дозволяє бачити картину естетичного цілого в його природному світлі, якою хотів її бачити сам письменник.

Метою сучасної літературної освіти є формування гармонійного типу мислення особистості, основаного на логічному (лівопівкульовому) й образно-інтуїтивному (правопівкульовому) мисленні, що своєю чергою впливає на створення цілісної, а не дискретної картини світу. Словесне мистецтво створює картину природного, соціального і психологічного світу, яка виконує надзвичайно важливу психорегулятивну функцію. Виходячи з основної естетичної мети художньої літератури, варто особливої уваги надавати вивченню мови твору на уроках літератури .

На рівні пізнання та усвідомлення слова у тексті виникає образна когезія, окремий своєрідний образний світ. Оскільки автор намагається уникнути формування свого задуму в явній формі, ховає його за сюжетними поворотами, образами героїв, їхніми іменами, композицією, поетикою та іншими доступними йому засобами формальної організації тексту, іноді структура його мистецького витвору будується на основі не одної, а відразу декількох свідомостей, звучать різні голоси, виявляються різні настанови. Така поліфонія тексту є посланням автора своєму потенційному читачеві, і завдання читача полягає у правильній інтерпретації, виявленні прихованої мети автора. Художній текст як прояв акту комунікації можна вважати завершеним не тоді, коли його написано, а лише тоді, коли його прочитано, тобто потрактовано, проінтерпретовано відповідно до задуму автора.

Словесне мистецтво універсальне. Воно допомагає пізнати й виразити себе через іншого. Сфера реального спілкування обмежена у кожної людини, сфера комунікації на рівні тексту художньої літератури безмежна. Відтак, у звязку зі зміною цінностей і пріоритетів, якісними змінами освітньої парадигми у наш час особливо актуальною постає потреба нової моделі гуманітарної освіти. Вільний розвиток особистості сьогодні стоїть у центрі уваги сучасної педагогічної науки. Засобами словесного мистецтва, на основі його естетичної, інформаційної, ігрової й виховної функцій удосконалюється картина світу учнів. Спираючись на їх глибоку мотивацію, застосовуючи елементи біоадекватних методик, вдаючись до інтертекстуальності, учитель-словесник повинен створювати можливість використання природних можливостей людини, розвитку цілісного мислення учнів, що узгоджується із законами світобудови.

1. Багряний І. Тигролови. Морітурі. - К.: Наукова думка, 2000. - 265 с

2. Бандура О. М., Волошина Н. Й. Українська література. 5-11 класи: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання. - Київ: Шкільний світ, 2001. - 160 с.

3. Бахтин М. Вопросы литературы и естетики. - М., 1975.

4. Білодід І. К. Вибрані праці в трьох томах. - К.: Наукова думка, 1986. - т.2.

5. Большая советская энциклопедия: В 30 томах/Гл. ред. А. М. Прохоров. - М., т.2, 1972; т.З, 1970.

6. Галич О. А., Назарець В. М., Васильев Є. М. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. А. Галича. - К.: Либідь, 2001.- 488 с.

7. Глинський І. В. Твоє імя - твій друг. - К, 1970. - 224 с.

8. Гринчишин Д. Г., Капелюшний А. О., ПАЭЯКО. М. та ін. Словник труднощів української мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. - К., 1989. - 336 с.

9. Донцов Д. Дві літератури нашої доби. - Торонто, 1958.

10. Історія української літературної критики та літературознавства: Хрестоматія: Кн. друга. - К., 1998.

11. КОЖИНА. Н. О лингвистическом комментировании художественного текста // Русский язык в школе. - 1959. - № 1.

12. Концепція літературної освіти в Україні (Проект) // Українська мова та література. - 2002. - №11.

13. Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. - К.: Либідь, 1990. - 304 с

14. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. - Тернопіль, 2005. - 416 с

15. Лесин В. М. Літературознавчі терміни: Довідник. - К.,1985. - 251 с16. 16.Лінгвістичний аналіз художнього тексту / Укл. О. В. Дуденко, 1.1. Коломієць. - Умань, 2004. - 42 с

17. Літературознавчий словник-довідник / P. T. Громяк, Ю. І, Ковалів та ін. - К.: ВЦ «Академія», 1997. - 752 с.

18. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - 685 с.

19. Масенко Л. Т. Українські імена і прізвища. - К.: Товариство «Знання», 1990. - 49 с. 9

20. Наукові основи методики літератури / За ред. Н. Й. Волощиної. - К.: Ленвіт, 2002. - 344 с10.

Размещено на .ru