Витоки та становлення офіційної ідеології принципату імператора цезаря Августа - Автореферат

Зокрема, значну трансформацію перетерпіла офіційна ідеологія, яка пройшла шлях від традиційних полісних уявлень та “римського міфу” до державної ідеології раннього Принципату. Отже, вивчення офіційної ідеології епохи правління імператора Августа має велике значення для зясування причин виникнення і сутності нового державного ладу римлян. Однак розгляд проблеми сутності римських політичних угруповань і питання про пропагандистські методи та політичні гасла “оптиматів” і “популярів”, які зробили визначальний вплив на формування офіційної ідеології в період правління Августа, припускає використання матеріалу та вивчення реалій епохи Пізньої римської республіки, особливо першої половини I ст. до н.е. Оголошення про настання saeculum aureum і підкреслення тієї ролі, яку принцепс зіграв у відродженні римської громади протягом 10 років своїх “надзвичайних повноважень”, супроводжувалося цілим комплексом заходів, які викликали значну зміну акцентів в офіційній ідеології і політичній та релігійній пропаганді Августа. Мета дисертації полягає в спробі простежити й осмислити витоки та становлення офіційної ідеології в період правління Августа в рамках пізньореспубліканської політичної термінології, а також еволюцію і семантику основних ідеологічних гасел, і ту роль, яку зіграли окремі напрямки (“республіканізм”, “традиціоналізм”, “монархізм”) у рамках цієї ідеології.Нумізматичні свідчення доповнюють дані письмових джерел про прагнення Октавіана в перші роки своєї політичної діяльності створити образ “нового Цезаря”, дають більш повне уявлення про політику Августа в 36 р. до н.е. Ідеологією раннього Принципату вчені зацікавилися досить пізно, у результаті чого спеціальним роботам по ідеології та пропаганді епохи Августа передувала значна література, присвячена принципату Августа або історії Римської імперії в цілому. Ці підходи вплинули на формування в сучасних істориків уявлень про офіційну ідеологію раннього Принципату та окреслили межі і проблеми, у рамках яких спеціальні дослідження проводяться до сьогодення. У своїй праці “Римське державне право” він розробив теорію, відповідно до якої політичний лад Принципату був не монархією або республікою, а діархією, тобто становищем, при якому влада сенату і принцепса була юридично розмежована. XX ст., присвячені пропаганді та ідеології Августа, то стає цілком очевидним, що вони дали новий поштовх розвитку “теорії фасаду”, яка зайняла пануюче становище в цей час, досягши свого найбільшого вираження у фундаментальній праці англійського історика Р.Характерною рисою пізньореспубліканської ідеології була опора “оптиматів” і “популярів” на одні й ті ж традиційні цінності. Очевидно, що “традиціоналізм” був основою і для ідеології optimates, і для ідеології populares. Відповідно, перед нами поряд з “республіканізмом” виникають ще дві гіпотетичні основи для офіційної ідеології раннього Принципату: “традиціоналізм” та ідеологія “популярів”. У той же час першорядними завданнями Октавіана на початку його політичної карєри були легалізація своєї діяльності і створення у ветеранів та плебсу образа “нового Цезаря”. Такі гасла, як res publica restituta, vindex libertatis (populi Romani), pax були запозичені з політичного лексикону “популярів” саме для того, щоб підкреслити ідеологічні розходження із супротивниками першого римського імператора.

Основний зміст дисертації

У висновках підведені підсумки дослідження

У Римі в I ст. до н.е. не існувало політичних партій. У мирний час боротьба велася між аристократичними котеріями (невеликими, нестійкими в часі обєднаннями) і окремими політиками-аристократами. У періоди внутрішніх розбратів на їх основі виникали більші угруповання, які іменувалися partes і складалися як з прихильників, так і з просто “співчуваючих”. Варто акцентувати увагу на тому, що в жодного із цих політичних обєднань не було своєї “партійної ідеології”. Вони протистояли одне одному в рамках двох “ідейно-політичних” течій - optimates (або boni) і populares.

Характерною рисою пізньореспубліканської ідеології була опора “оптиматів” і “популярів” на одні й ті ж традиційні цінності. Однак аналіз політичних гасел протиборчих сторін виявив істотні розходження в їхніх трактуваннях. Прихильники сенату звязували наявність таких фундаментальних для кожного римлянина цінностей, як “res publica libera”, “libertas”, “pax”, з існуванням своєї влади, а втрату останньої - з їхнім зникненням. У свою чергу, “популяри” вкладали в ті ж гасла ідею суверенітету римського народу і його верховенства в державі. Отже, не можна розглядати пізньореспубліканську ідеологію як щось цільне і використовувати сучасні терміни “республіканізм” та “традиціоналізм” як синоніми. Очевидно, що “традиціоналізм” був основою і для ідеології optimates, і для ідеології populares. Тому потрібно чітко розрізняти “традиційні” та “республіканські” тенденції, тому що їхнє змішування може привести до неправильного розуміння намірів і кінцевих цілей, які ставили перед собою деякі римські політичні діячі. Відповідно, перед нами поряд з “республіканізмом” виникають ще дві гіпотетичні основи для офіційної ідеології раннього Принципату: “традиціоналізм” та ідеологія “популярів”.

В історіографії надзвичайно перебільшено вплив “республіканізму” на ідеологічну політику Октавіана, особливо на початку його політичної карєри. Це чітко видно на прикладі пропаганди “антицезаріанців” у період перед битвою при Філіппах. Аналіз джерел показує, що прихильники М. Брута і Г. Кассія, хоча й розділяли ідеологічні погляди “оптиматів”, свідомо запозичували вдалі ідеологічні гасла або акції “цезаріанців”, до чого їх змушувала слабкість ідеологічних позицій серед плебсу та ветеранів. У той же час першорядними завданнями Октавіана на початку його політичної карєри були легалізація своєї діяльності і створення у ветеранів та плебсу образа “нового Цезаря”. У результаті, жодну з його дій не можна повязувати з “республіканізмом”. Навпроти, він спирався на “традиційні” уявлення і користувався “цезаріанськими” гаслами. Його діяльність в 44-43 р. до н.е., взагалі, повністю вписується в рамки політики “популярів”, що й не дивно, тому що створення образа “нового Цезаря” потребувало від нього наслідування дій “популяра” Юлія Цезаря.

До середини 30-х рр. до н.е. Октавіан не користувався великою популярністю серед римської аристократії. Основою його ідеології продовжувало залишатися гасло “помста за Цезаря”. Але в цей час він висунув нові гасла: pax, securitas, prosperitas, намітивши, таким чином, перехід до пропаганди миру, стабільності і процвітання всієї римської громади. Втім, ці гасла також не належали до політичного лексикону “помпеянців”. До кінця 30-х рр. до н.е. пропаганда традиційних римських цінностей виходить на перший план. Формується новий образ Октавіана як вдалого полководця та захисника цих цінностей, якому протистоїть розбещений Сходом М. Антоній.

Перемога в битві при мисі Акцій зробила Октавіана одноособовим правителем всієї величезної держави, хоча юридичних обґрунтувань для його знаходження при владі на той момент не було. Це змусило Августа прикласти великі зусилля в сфері пропаганди для виправдання своїх дій. Одним із принципово важливих рішень стало проведення в 28-27 рр. до н.е. restitutio rei publicae, яка виразилася у “відновленні” всіх сфер держави, що було широко розрекламоване, хоча це не було вирішенням насущних проблем, а тільки пропагандистською акцією. У той же час “відновлення” держави не мало ніякого відношення до відродження “республіканських” традицій і тим більше до “відновлення” Республіки. Такі гасла, як res publica restituta, vindex libertatis (populi Romani), pax були запозичені з політичного лексикону “популярів” саме для того, щоб підкреслити ідеологічні розходження із супротивниками першого римського імператора. Крім того, Август прагнув вкладати в перераховані терміни новий зміст для того, щоб вони сприймалися як центральні основи нового монархічного ладу.

Разом з тим, домінуючими тенденціями в офіційній ідеології в 20-х рр. до н. е. стали “монархічні”. На це вказує нове імя монарха - Augustus. Прийняття в якості імені специфічного терміна, що відносився до сфери культу та релігії і характеризував речі, тісно повязані з богами, було відвертим викликом “республіканським” традиціям. У ще більшій мірі ідея одноособової влади імператора була виражена у грецького аналога цього імені. Також яскраво “монархічні” тенденції виявилися в пропаганді “чеснот” Августа. Вручення Октавіану золотого щита за його “мужність”, “справедливість”, “милосердя” та “благочестя” різко протиставляло імператора всьому римському суспільству і проголошувало його носієм моральної переваги.

Роботи, опубліковані за темою дисертації

Статті у фахових виданнях: 1. Токарев А. Н. О целях семейного законодательства Августа / А. Н. Токарев // Вісник Харківського національного університету. - 2004. - № 633: Історія. - Вип. 36. - С. 222-231;

2. Токарев А. Н. Augustus и Sebastcw: о семантике терминов / А. Н. Токарев // Древности-2005: Харьковский историко-археологический ежегодник. - Харьков: МД, 2005. - С. 165-177;

3. Токарев А. Н. Libertas у Саллюстия / А. Н. Токарев // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. - 2006. - Вип. 34: Історичні науки. - № 4. - С. 7-11;

4. Токарев А. Н. Сравнительный анализ терминов “optimates” и “boni” (к вопросу о политических группировках в эпоху Поздней Римской республики) / А. Н. Токарев // Вісник Харківського национального університету. - 2007. - № 762: Історія. - Вип. 39. - С. 130-143;

5. Токарев А. Н. Характерные особенности политических лозунгов “помпеянцев” (44-42 гг. до н. э.) / А. Н. Токарев // Вісник Харківського національного університету. - 2008. - № 816: Історія. - Вип. 40. - С. 71-81.

Статті у наукових збірниках: 6. Токарев А. Н. К вопросу о трансформации политики Октавиана в сфере идеологии в 36 г. до н. э. / А. Н. Токарев // Иресиона. Античный мир и его наследие. - Белгород: Изд-во БЕЛГУ, 2006. - Вып. 3. - С. 36-46;

7. Токарев А. Н. Res publica в идеологии “оптиматов” / А. Н. Токарев // LAUREA. К 80-летию профессора Владимира Ивановича Кадеева. - Харьков: Константа, 2007. - С. 101-110;

8. Токарев А. Н. Несколько замечаний о характере политических группировок в Риме в эпоху Поздней республики / А. Н. Токарев // Античная древность и средние века. - 2008. - № 38. - С. 21-40;

9. Токарев А. Н. Res publica как политический лозунг в “популярной” традиции / А. Н. Токарев // Кондаковские чтения II. Проблемы культурно-исторических эпох. - Белгород: Изд-во БЕЛГУ, 2008. - С. 79-83;

10. Токарев А. Н. Pax как политический лозунг в идеологической борьбе между optimates и populares / А. Н. Токарев // Политическая жизнь Западной Европы: античность, средние века, новое и новейшее время. - Арзамас: АГПИ, 2008. - Вып. 5. - С. 109-114.

Матеріали конференцій та тези доповідей: 11. Токарев А. Н. Augustus и Sebastcw: о семантике терминов / А. Н. Токарев // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” : Тез. доп. наукової конференції (Харків, 26-27 квітня 2005 р.). - Харків, 2005. - С. 94-95;

12. Токарев А. Н. Политика Октавиана в 44 г. до н. э. и образ “нового Цезаря” / А. Н. Токарев // Проблемы истории и археологии Украины: Материалы VI Международной научной конференции, посвященной 150-летию со дня рождения академика В. П. Бузескула (Харьков, 10-11 октября 2008 г.) : Тез. докл. - Харьков, 2008. - С. 61-62.