Проаналізовані причини моральної деградації російської армії під час Першої світової війни. Показано взаємозв’язок між злочинним соціально-економічним ладом і низькою боєздатністю армії в тогочасній Російській імперії. Опис шляху імперського курсу.
При низкой оригинальности работы "Витоки антипатріотичних настроїв у російській армії під час Першої світової війни", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Путін зазначив, що його держава здобула перемогу у цій війні, але вона була вкрадена тодішніми «націонал-зрадниками» більшовиками, котрі своїми закликами до поразки власної країни розвалили армію. Цей акт політичного самодурства Олександра ІІІ був вкрай небезпечним для росіян, бо новий союз із недавніми ворогами проти колишніх спільників не сприймався серед широкого загалу суспільства, де ще добре памятали, як новоспечені «друзі» грабували Росію у 1812 р. Як наслідок, на відміну від країн Західної Європи, де капіталізм сприяв демократичному оновленню життя людей, у Російській імперії в цілому, та в Україні зокрема, капіталізм був зацікавлений у тому, щоб населення залишалося зубожілим і безправним, згодним працювати за мізерну платню. Програмою-мінімум для більшовиків було повалення в Росії проантантівського уряду і відновлення дружніх стосунків з Німеччиною, з одночасною експропріацією та націоналізацією майна інших західних підприємців; програмою максимум, зокрема в Україні, було знищення під вивіскою «диктатури пролетаріату» всіх національно-культурних, економічних та освітніх закладів і створення умов для подальшої приватизації награбованої у старої імперської еліти власності та безконтрольної сваволі грабіжницького «дикого капіталізму». Як наслідок, більшовики відразу ж отримали відчутну перевагу перед імперською адміністрацією, адже вони могли обіцяти українцям що завгодно і скільки завгодно, бо добре знали, що після приходу до влади вони нічого не будуть виконувати, а тих українців, які їм повірять і будуть вимагати виконувати обіцяне - просто фізично знищать.
Список литературы
1. Лазанська Т. Історія підприємництва в Україні. - К., 1999. - С. 157-158.
2. Коротич В. Шелест имел амплуа провинциального Хрущева // Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». - К., 2003. - С. 721.
3. Реєнт О. Українська революція і робітництво. - К., 1996. - С. 30.
4. Там само. - С. 31.
5. Сарбей В. Історія України в дожовтневій українській літературі. - К., 1986. -С. 74.
6. Хоткевич Г. Велика історія України. - Т. 2. - К., 1993. - С. 319.
7. В.І. Ленін про Україну. - К., 1969. - С. 17.
8. Толстой А. Хождение по мукам. - Москва, 1948. - Т. 1. - С. 268.
9. Осауленко Л., Засєкін В. Гетьман України Павло Скоропадський. - Луцьк, 2003. - Кн. 1. - С. 48.
10. Реєнт О. Вказ. праця. - С. 49.
11. Стригін В. Нескорений «Арсенал» // Розповідають борці революції. - К., 1967. - С. 12-13.
12. Осауленко Л., Засєкін В. Вказ. праця. - С. 55.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
