Висловлювання похвали в комунікативно-діяльнісній парадигмі спілкування (на матеріалі англійської мови) - Автореферат

В основі кардинальних змін, що відбуваються сьогодні в науці про мову, лежить ”діяльнісна” методологія, у рамках якої людська комунікація вивчається як ”системно організована діяльність” (Ю.Д.Марков), а акт мовної комунікації розглядається як конкретна мовленнєва дія, що становить собою ”цілісну сукупність дій - взаємодій” (Є.В.Сидоров). З цієї точки зору, похвала - це комунікативне явище, нерозривно повязане з параметрами мови та мовлення, їх когнітивного та соціального середовища, феномен із специфічними властивостями, які не можна повністю пізнати без поглибленого вивчення та систематизації. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні сутності похвали як особливого прагматичного типу висловлювання та її функціонування як особливої мовленнєвої дії з притаманним їй комплексом когнітивних, комунікативно-прагматичних, соціокультурних, власне мовних і невербальних вимірів. Мета роботи зумовлює вирішення таких завдань: · визначення прагматичного статусу похвали як полііллокутивного мовленнєвого акту (МА), що суміщає дві (або більше) дискретні інтенції (іллокутивні сили) в одному складноструктурованному висловлюванні; Новим є визначення прагматичного статусу похвали як полііллокутивного МА; системний опис похвали у низці оцінювальних МА; визначення структурно-семантичних, когнітивно-прагматичних та етнокультурних особливостей ВП; дослідження способів реалізації прямої і непрямої похвали; зясуванні типових ознак комунікативних ситуацій - фреймів взаємодії, в яких фігурують зазначені висловлювання.ВП-директив (похвала - стимул) (13.3%), у якому основне значення спонукання підсилене вторинною іллокуцією - спонукання адресата до продовження діяльності, що заслуговує похвали: That evening Granacci said confidingly: ”Be careful about raising jealousies. ВП-квеситив (3.6%), який завдяки своїй питальній формі (загальне, питально-заперечне або розділове запитання) створює психологічну напругу у спілкуванні (мовець не впевнений у тому, що його позитивна оцінка обєкта похвали поділяється співрозмовником), напругу, що знімається відповідною реакцією адресата: ”It was good of Mr. Похвала й іронія відрізняються передусім критерієм щирості: якщо похвала - це щире висловлення схвалення, позитивної оцінки, то іронія передбачає протилежне тому, про що говориться, тобто вона - навмисне висловлення нещирості. Похвала й самопохвала відрізняються своїм спрямуванням (похвала - на адресата, самопохвала - на адресанта висловлювання), при цьому очевидно, що комунікант, який продукує похвалу, навмисно ігнорує максиму скромності (G.Leech). До того ж, похвала й лестощі функціонують у різних комунікативних ситуаціях: якщо похвала фігурує в ситуаціях співпраці, то лестощі - це непряма форма змагання і тому є компонентом конфліктного дискурсу.Похвала мислиться як мовленнєва дія, до якої вдається мовець із метою висловити щире, обєктивне, позитивне ставлення до обєкта похвали та/або справити на співрозмовника позитивне емоційне враження, основане на схваленні в широкому значенні слова. З точки зору прагматичного статусу, похвала є полііллокутивним МА зі специфічним, притаманним саме для цього прагматичного типу висловлювання, суміщенням двох іллокутивних сил: первинного прагматичного значення, реалізованого через констатив, експресив, перформатив, директив чи квеситив, та значення похвали - вторинного прагматичного значення, що нашаровується на основне та певним чином його модифікує. Такі МА розглядаються як розгорнута похвала і репрезентовані здебільшого бінарними мовленнєвими комплексами, у яких супровідні вирази подяки, підбадьорення, захоплення, приємного здивування, дружнього побажання і т.і. надають ВП додаткової іллокутивної сили, функціонуючи як інтенсифікатори висловлювання. Особливість ВП як перлокутивного акту полягає у широті його перлокутивного потенціалу: відповідні репліки адресата варіюють від вдячності, радісного здивування або хвастощів до обурення, образи, незгоди чи спростування. Способи висловлення похвали в мовленнєвій діяльності осіб, що спілкуються англійською мовою, втілюються у певних лексичних, синтаксичних, стилістичних, а також невербальних засобах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційному дослідженні представлено теоретичне узагальнення когнітивних, соціальних, комунікативно-прагматичних, етнокультурних й лексико-синтаксичних особливостей ВП в сучасному англійському дискурсі. Похвала мислиться як мовленнєва дія, до якої вдається мовець із метою висловити щире, обєктивне, позитивне ставлення до обєкта похвали та/або справити на співрозмовника позитивне емоційне враження, основане на схваленні в широкому значенні слова.

З точки зору прагматичного статусу, похвала є полііллокутивним МА зі специфічним, притаманним саме для цього прагматичного типу висловлювання, суміщенням двох іллокутивних сил: первинного прагматичного значення, реалізованого через констатив, експресив, перформатив, директив чи квеситив, та значення похвали - вторинного прагматичного значення, що нашаровується на основне та певним чином його модифікує.

Прагматична багатозначність похвали виявляється, перш за все, у прямих і непрямих модифікаціях, які розмежовуються за принципом відповідності / невідповідності прагматичного значення пропозиційному змісту висловлювання. Прагматична варіативність виникає також коли, здійснюючи іллокутивний акт похвали, англомовний мовець супроводжує його висловленням інших позитивних почуттів. Такі МА розглядаються як розгорнута похвала і репрезентовані здебільшого бінарними мовленнєвими комплексами, у яких супровідні вирази подяки, підбадьорення, захоплення, приємного здивування, дружнього побажання і т.і. надають ВП додаткової іллокутивної сили, функціонуючи як інтенсифікатори висловлювання.

ВП - це різновид оцінювального висловлювання, прагматична специфіка якого найбільш виразно виявляється в порівнянні з іншими МА, що містять локуцію позитивної оцінки - компліментом, самопохвалою, іронією й лестощами.

Особливість ВП як перлокутивного акту полягає у широті його перлокутивного потенціалу: відповідні репліки адресата варіюють від вдячності, радісного здивування або хвастощів до обурення, образи, незгоди чи спростування.

ВП в англомовному спілкуванні регулюються факторами когнітивного, соціального та ситуативного контексту. Зясовано, що у сфері інтерактивних стосунків ВП формуються та функціонують у комунікативних ситуаціях співпраці, які можуть бути представлені у вигляді особливого типу когнітивних моделей - інтеракційних фреймів, що відбивають стратегічну природу спілкування. У фреймообразній структурі ситуації співпраці адресант та адресат представлені своїми психологічними та соціальними параметрами. До психологічних параметрів належать емоційний стан комунікантів, зацікавленість мовців у спілкуванні, бажання виразити позитивне ставлення до адресата (емпатію). До соціальних параметрів належать вертикальна та горизонтальна дистанція між учасниками комунікативного акту, їх гендерна приналежність і ролі, у яких вони виступають у даній ситуації. Сукупність зазначених факторів визначає вибір прямих або непрямих реалізацій похвали, вербальних і невербальних засобів оформлення похвальних висловлювань, а також їх різноманітних комбінацій.

Способи висловлення похвали в мовленнєвій діяльності осіб, що спілкуються англійською мовою, втілюються у певних лексичних, синтаксичних, стилістичних, а також невербальних засобах.

Перспективою подальшого пошуку може стати більш холістичний аналіз похвали як стратегії управління дискурсом і як комунікативної мікросистеми інкорпорованої у системи вищого рангу. Подібний ракурс дослідження потребує виходу за межі опису ізольованих висловлювань та звернення до аналізу їх взаємодії з навколишнім мовним та екстралінгвістичним середовищем на основі теорії функціонально-адаптивних систем, що саморегулюються, та інших принципів синергетики.

Досить перспективним є й подальше вивчення етнокультурних аспектів похвали та інших аксіологічне забарвлених мовленнєвих стратегій у мовленнєвій поведінці носіїв різних лінгвокультур.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

1. Похвала как оценочное высказывание в английском языке // Вестник Международного Славянского университета (г. Харьков). Серия ”Филология”. - 2000. - Т.3. - №4. - С. 50-53.

2. К проблеме моделирования речевого акта похвалы // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - Х.: Константа, 2000. - №500. - С. 58-66.

3. О речевом акте похвалы и его перлокутивном эффекте // Вестник Международного Славянского университета (г. Харьков). Серия ”Филология”. - 2001. - Т.4. - №1. - С. 69-71.

4. Похвала в ряду родственных речевых актов в английском языке // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - Х.: Константа, 2001. - №537.-С.47-57.

5. Об этнопрагматике высказываний похвалы в английском языке // Вестник Международного Славянского университета (г. Харьков). Серия ”Филология”. - 2002. - Т.5. - №1. - С. 39-41.

6. Высказывания похвалы и гендер // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. - Х.: Константа, 2002. - №567. - С.295-302.

7. Высказывания похвалы в системе английского языка // Вестник Международного Славянского университета (г. Харьков). Серия ”Филология”. - 2002. - Т.5. - №6. - С. 31-37.

8. Characteristics of the Communication Frame // Language Teaching: Classroom, Lab and Beyond, 5 th National TESOL Ukraine Conference. - Lviv: Ivan Franko State University, 2000. - P.130.

9. Praise and the Politeness Theory // The Way Forward to English Language and Esp Teaching in the Third Millennium, 6 th National TESOL Ukraine Conference. - Kyiv: Kyiv State University, 2001. - P. 34-35.

10. The Pragmatic Strategy of Praise in Modern English // Pragmatics and Beyond: Abstracts, The Second USSE Conference. - Kharkiv: Vasyl Karazin National University, 2001. - P. 19-20.

11. Высказывания похвалы в структуре фреймов взаимодействия // Матеріали Всеукр. наук. конф. „Другі Каразінські читання: Два століття Харківської лінгвістичної школи”. - Х.: Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2003. - С. 74-75.