Висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі - Автореферат

Цілеспрямований процес інформативного обміну між комунікантами дає змогу пізнати аспекти вияву мови та мовлення, зокрема, встановити значущість мови в процесі соціально-виробничих відносин людей, усвідомити роль людини у створенні ситуацій спілкування, здійснення мовленнєвого акту, його інтерпретації з огляду на умови реалізації, мовленнєву стратегію, тактику, ефективність тощо. Вибір теми дослідження повязаний зі стрімким поширенням міжмовних та міжкультурних контактів, у звязку з чим значущості набувають питання співвідношення мови, культури, національно-культурної специфіки мовленнєвої поведінки. Готліб увага авторів спрямована на вивчення семантико-прагматичних особливостей висловлень, що не допускають експлікацію перформативів, серед яких згадується і висловлення reproach / (англ.) докір. Вивчення праць, у яких певною мірою досліджувалось висловлення-звинувачення, дає підставу стверджувати, що наша робота заповнює важливі прогалини в цій проблематиці: акт звинувачення ми аналізуємо на матеріалі сучасного німецькомовного художнього дискурсу, а векторами дослідження є структура, семантика, когнітивно-прагматичні характеристики та лінгвокультурні особливості висловлення-звинувачення. Для розвязання поставлених завдань використано сучасні методи лінгвістичного аналізу: описовий метод послужив для виявлення та опису формальних, семантичних і функціональних характеристик обєкта дослідження; метод дискурсивного аналізу - для визначення іллокутивної сили висловлення-звинувачення та вивчення його перлокутивного ефекту, враховуючи співвідношення між мовним наповненням висловлення й намірами учасників комунікації; метод прагматичної інтерпретації дав змогу виявити вплив рольової структури ситуації спілкування, соціальних факторів на мовну семантику та функціональні особливості висловлень-звинувачень; метод структурного моделювання застосовувався для встановлення синтаксичних моделей висловлення-звинувачення залежно від форми його вираження; метод квантитативного аналізу уможливив встановлення частотних характеристик лексико-синтаксичних засобів обєктивації висловлень-звинувачень та їхню взаємодію, що дало змогу представити обєктивну картину квантитативних параметрів їх функціонування у тому вигляді, в якому вони відображені у сучасному німецькомовному художньому дискурсі.У першому розділі дисертації „Теоретико-методологічні засади дослідження висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі” обґрунтовано лінгвопрагматичні та дискурсивні основи дослідження висловлення-звинувачення (1.1.), подано вихідні теоретичні положення у визначенні поняття “висловлення-звинувачення” (1.2.), розглянуто наукові методи дослідження висловлення-звинувачення (1.3.), розроблено класифікацію висловлень-звинувачень (1.4.), визначено контекст функціонування висловлення-звинувачення (1.5.), його організацію та діапазон реалізації в умовах сучасного лінгвокультурного простору Німеччини. Тому виникла тенденція протиставляти не речення висловленню, а в самому реченні розрізняти два ракурси: структурно-семантичну схему (модель) і висловлення. У другому розділі дисертації „Засоби обєктивації висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі” встановлено й систематизовано інвентар лексичних засобів обєктивації висловлення-звинувачення (2.1.), що безпосередньо / опосередковано виражають іллокутивну силу „звинувачення” та визначено індивідуальні ознаки у межах кожного з його видів; виявлено та проаналізовано синтаксичні засоби обєктивації висловлення-звинувачення (2.2.); розглянуто ситуативний контекст висловлення-звинувачення (2.3.), його вплив на вибір певної форми реалізації висловлення-звинувачення мовцем; встановлено взаємодію засобів обєктивації висловлення-звинувачення (2.4.) за допомогою статистичного аналізу даних. Виходячи з того, що семантична ознака висловлення-звинувачення експлікується лише в певній його частині, ми розмістили у підрозділі 2.1. засоби обєктивації висловлення-звинувачення у межах традиційних видів: прямих і „непрямих” висловлень (direkt, „nicht-direkt”) з подальшим поділом на підвиди: перформативні, прямі експліцитні; непрямі експліцитні та імпліцитні висловлення-звинувачення. Імпліцитне висловлення-звинувачення виражено чотирма тактичними прийомами реалізації імпліцитного значення: 1) висловленнями, в яких обєкт звинувачення імплікується шляхом вказівки на клас обєктів загалом, до якого він належить: „Ein Soldat MUЯ den Mut zur Wahrheit auch haben, wenn er einen Fehler gemacht hat” (Loest); 2) висловленнями, в яких обєкт звинувачення імплікується шляхом вказівки на третього (пасивного) учасника інтеракції: „Er hat wenigstens gemerkt, DAЯ ich eine Frau bin!” (Ferolli); 3) висловленнями, в яких імплікується факт звинувачення: „Die Waffen und die entsprechende Munition sind in einem Versteck auf ihrem Grundstьck gefunden worden” (Ebert); 4) висловленнями, в яких імплікується логічний звязок між висловленням-звинуваченням та попередньо повідомленим фактом.Висловлення-звин

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ