Вища школа України в умовах лібералізації суспільного життя 1953-1964 років - Автореферат

Під впливом хрущовських реформ в Україні проходили суттєві зміни: відбулася часткова лібералізація та демократизація суспільного життя, спостерігалося національно-духовне пробудження різних верств суспільства. Обєктивне висвітлення тогочасних процесів має важливе значення для відновлення історичної правди, зясування впливу лібералізації суспільного життя на функціонування вищих навчальних закладів республіки. Всебічне висвітлення становища вищої школи у період хрущовської “відлиги” допоможе уникнути помилок, краще осмислити шляхи розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Метою дослідження є обєктивно і комплексно проаналізувати становище та діяльність вищої школи республіки в умовах хрущовської "відлиги", розкрити характер партійно-державної політики щодо діяльності вищих навчальних закладів, розглянути вплив лібералізації суспільного життя на вищу школу України. висвітлити політику партійно-радянської влади щодо вищої школи в період хрущовської “відлиги”, зясувати суть лібералізації суспільного життя та її вплив на розвиток вищої школи та реформування вищих навчальних закладів республіки;В них показана мережа вузів республіки, аналізувалися кількісні зміни студентства, однак замовчувалася надмірна заідеологізованість діяльності вузів, рівень забезпечення студентів навчально-дослідною базою, не йшлося про русифікацію вищої школи України. Тема дослідження вивчалася фрагментарно, не у всіх головних її напрямках та аспектах, зокрема, це стосується розвитку вузів України в умовах лібералізації суспільного життя 1953 - 1964 рр., характеру та наслідків реформування вищої школи, її впливу на підготовку науково-педагогічних працівників, впливу політизації та русифікації на проведення навчально-виховного процесу, житлово-побутового становища студентів вузів, співпраці вузів України з вузами зарубіжних країн. Опрацьовано матеріали, що зберігаються у фонді ЦК КП(б)У (Ф.1), зокрема, доповідні записки відділу науки і культури ЦК КПУ, в яких відображена суспільно-політична атмосфера вузів в оцінці офіційної влади, інформація вузів про результати набору студентів та аспірантів, розподіл випускників; матеріали обласних та міських управлінь освіти про науково-дослідну роботу вищих навчальних закладів, виробничу практику студентів. Створеному Міністерству вищої освіти УРСР під безпосереднє керівництво передано із 134 вузів лише 58 вищих навчальних закладів; функції Міністерства республіки були обмежені, воно мало право здійснювати тільки контроль за навчально-методичною та науковою роботою вузів. В числі студентів-заочників в багатьох вузах було мало вихідців із села, зокрема тому, що багато сільських шкіл не давали молоді достатніх знань для вступу до вузу.Проблеми вищої школи України вивчалися, однак становище та розвиток вищої школи України 1953 - 1964 рр. в історичній літературі висвітлено неповно. Реформування освіти, започатковане хрущовським керівництвом під гаслом “посилення звязків освіти з виробництвом” мало суперечливий характер. З однієї сторони, було створено Міністерство вищої освіти України (1955 р.), що свідчило про наміри нового керівництва децентралізувати управління освітою. В вищих навчальних закладах республіки використовувалися уніфіковані навчальні програми, а підручники, посібники, методична література, як правило, видавалася в Росії і поширювалася в українських навчальних закладах. Закону "Про зміцнення звязку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР" створились більші можливості для вступу до українських вузів представників російської національності, цьому сприяла русифікація навчальних закладів республіки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ навчальний заклад політизація педагогічний

1. Деякі питання розвитку вищої школи України (1953 - 1959 рр.). // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип. VI. - С. 145 - 150.

2. Матеріально-побутові умови життя студентів України (1953 - 1965 рр.). // Там же. - Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип. ІХ. - С. 141 - 144.

3. Навчально-матеріальна база вузів України (1953 - 1965 рр.). // Вісник Київського університету. - Серія Історія. - Вип. 50. - К., 2000. - С. 27 - 30.

4. Мовна ситуація у вищих навчальних закладах України (1955 - 1965 рр.). // Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. - Вип. 6. - К.: УНІСЕРВ, 2000. - С. 4 - 7.

5. Вища школа України другої половини 50-х-першої половини 60-х років ХХ століття. Історіографічний аналіз. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. - Випуск. 2. - К.: “Видавничий курс” ТОВ, 2001. - С. 233 - 238.

6. Підготовка та підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів вищої школи України в 1953 - 1964 рр.: прорахунки і недоліки. // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Переяслав-Хмельницький, 2001. - Вип. 12. - С. 423 - 431.

7. Протест українців проти зросіщення культурно-освітньої сфери в роки хрущовської “відлиги”. // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. - Вип. 12. - К.: УНІСЕРВ, 2001. - С. 25 - 29.

Размещено на .ru

- Проблеми вищої школи України вивчалися, однак становище та розвиток вищої школи України 1953 - 1964 рр. в історичній літературі висвітлено неповно. Джерельна база є достовірною і достатньою для створення комплексного дослідження про вищу школу України в хрущовський період;

- Реформування освіти, започатковане хрущовським керівництвом під гаслом “посилення звязків освіти з виробництвом” мало суперечливий характер. З однієї сторони, було створено Міністерство вищої освіти України (1955 р.), що свідчило про наміри нового керівництва децентралізувати управління освітою. Однак новостворене Міністерство мало обмежені права: воно здійснювало тільки контроль за навчально-методичною та науковою роботою переданих під його підпорядкування вузів. В вищих навчальних закладах республіки використовувалися уніфіковані навчальні програми, а підручники, посібники, методична література, як правило, видавалася в Росії і поширювалася в українських навчальних закладах. Вузи республіки були позбавлені права самостійно вводити нові спеціалізації, цим обмежувалися їх можливості гнучко реагувати на потреби виробництва;

- В роки “відлиги” зріс кадровий потенціал вищої школи. Збільшилась питома вага викладачів із вченими ступенями і званнями, зміцніла система підвищення їх кваліфікації. Разом з тим, мала місце тенденція “старіння” та відсутність ефективних механізмів оновлення кадрового потенціалу. Бракувало викладачів із вченими ступенями та званнями, особливо з нових напрямків науки. З огляду на це, з другої половини 1950-х років відчутного поширення набула практика сумісництва, що давало змогу залучати до науково-педагогічної роботи в вузах вчених, провідних спеціалістів з інститутів АН УРСР;

- Протягом досліджуваного періоду суттєво зріс контингент студентів. Цьому сприяло створення нових вузів, розширення вечірньої та заочної форм навчання, збільшення кількості студентів. З прийняттям в 1959 р. Закону "Про зміцнення звязку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР" створились більші можливості для вступу до українських вузів представників російської національності, цьому сприяла русифікація навчальних закладів республіки. Переважна більшість молоді - вихідців із сімей колгоспників не мала можливості вступити до вищих навчальних закладів, тому що сільські школи не давали належних знань для вступу;

- Навчально-виховний процес у вузах проводився під постійним контролем партійно-державних структур, цензури, що не давало змоги розширити видавничу базу вузівських видавництв та надати вільні можливості українській молоді навчатися на українській мові та користуватися українською літературою. Прийняття Закону (1959р.), стримувало обговорення мовного статусу в вузах України. В республіці зростав протест громадськості проти русифікації освітянського та культурного процесів;

- Приділялася увага розширенню навчальної бази, однак матеріально-технічне забезпечення вузів відставало від тогочасних потреб розвитку виробництва. Капітальне будівництво хоча і розвивалось поступово, але досить повільно. Намітилась тенденція зменшення реальних коштів, призначених на її розвиток. Не достатньо вирішувалось питання забезпечення вищих навчальних закладів їдальнями, студентів та викладачів навчальними та житловими площами, що негативно впливало на перебіг навчального та наукового процесу;

- Суспільно-політична “відлига” сприяла налагодженню міжнародних звязків вищої школи України з країнами соціалістичної співдружності та слаборозвиненими країнами Азії, Африки і Латинської Америки. Однак цей обмін був суттєво обмежений, він далеко не відповідав потенційним можливостям вузів України. Для відрядження за кордон склад представників українських вузів остаточно затверджувався в центральному державно-партійному керівництві, за їх діяльністю здійснювався адміністративний та ідеологічний контроль.