Вища освіта як механізм формування кар"єрного ресурсу спеціаліста - Автореферат

У ситуації системних трансформацій в українському суспільстві, недостатньої прогнозованості наслідків соціальних дій значущість цієї проблематики збільшується особливо для молоді, передусім для випускників вузів, змушених знаходити шляхи реалізації карєрного ресурсу в ускладнених умовах конкуренції на сучасному ринку праці. Знання про те, що таке карєра, які є види і моделі карєри, як управляти карєрою, а також знання своїх здібностей, слабких і сильних сторін допомагають випускникам обрати роботу в організації, яка надасть можливості професійного зростання й підвищення рівня життя; отримувати більше задоволення від роботи; чіткіше уявляти особисті професійні перспективи, планувати інші аспекти життя; цілеспрямовано готуватися до майбутньої професійної діяльності, підвищити свою конкурентоспроможність на ринку праці. Якщо професійну карєру й можна вважати традиційним предметом соціологічного дослідження, то це стосується передусім західної соціології, представники якої, починаючи з 1920-х років, постійно і плідно тримають трудову карєру у фокусі соціологічного аналізу, що зрештою дало можливість говорити про легітимації вивчення карєри як окремої галузі соціологічного знання. Хоча і не як самостійний предмет поглибленого аналізу, все ж професійна карєра досліджувалася у працях соціологів, присвячених дослідженню інших соціальних явищ і процесів: ціннісних орієнтацій, цінностей вибору занять і професій (В. С. У працях дослідників подається аналіз та узагальнення досвіду вивчення трудової карєри у зарубіжній та вітчизняній соціології, розкривається зміст і значення поняття “карєра”, наводиться обґрунтування її соціальної природи, функцій, структурних й особистісних передумов, моделей вибудовування як постійно відтворюваної у суспільстві соціально та індивідуально значущої форми трудової поведінки.Поняття “карєра” як інструмент аналізу й опису процесів у сфері праці, її розподілу й соціальної організації уперше зявляється у роботах відомого американського соціолога Е. Хюза. Аналіз праць вітчизняних і закордонних авторів з цієї проблеми дозволяє зробити висновок про те, що численні дослідження з позицій різних підходів та інтерпретацій поступово викристалізовувалися навколо чотирьох основних тем, обєднання яких дозволяє розкрити методологічний потенціал поняття “карєра” завдяки осмисленню її сутнісних характеристик: по-перше, карєри обєднують обєктивне і субєктивне; по-друге, невідємною частиною карєри є статусні переходи; по-третє, карєри - це характерна властивість колективів (організацій); у-четверте, саме вони обєднують індивіда із соціальною структурою. За кілька десятиліть західна соціологія пройшла шлях від дослідження окремих випадків (case studies) просування до легітимізації соціології карєри в організаціях, виникнення теорії карєри, а також практичного втілення отриманих знань, тобто обробка й запровадження систем планування професійної карєри на конкретних підприємствах, у фірмах, корпораціях. Аналіз літератури з проблеми обумовленості соціальної мобільності дозволяє виявити деякі цілі карєри, а саме: займатися видом діяльності або перебувати на посаді, яка відповідає самооцінці і тому дає моральне задоволення; отримати роботу чи посаду, які відповідають самооцінці, у місцевості, природні умови якої сприятливо впливають на стан здоровя і дозволяють організувати гарний відпочинок; виконувати роботу чи посідати посаду, які посилюють можливості людини й розвивають їх; виконувати роботу чи обіймати посаду творчого характеру; працювати за фахом чи обіймати посаду, які дозволяють досягти певного ступеня незалежності; мати роботу чи посаду, які добре оплачуються чи дозволяють одночасно отримувати значні додаткові прибутки; мати роботу чи посаду, які дозволяють продовжувати активне навчання;-мати роботу чи посаду, які дозволяють займатися вихованням дітей чи хатнім господаством. У нашому розгляді акцент передусім зроблений не стільки на функціональній, скільки на сутнісній цілісності людини, в якій вона виступала б як субєкт, як діяч, наділений самопізнанням і самовідповідальністю, як індивідуальність.Таким чином, розуміння мотивації як процесу спонукання до діяльності для досягнення особистих і групових цілей, цілей організації, суспільства в цілому дозволяє дослідити механізм розкриття карєрного ресурсу індивіда відповідно до його стратегічних цілей і конкретних завдань реалізації тактики карєрного зростання.

Основний зміст роботи