Вища освіта Німеччини - Контрольная работа

Німеччина вважається серцем Європи і не тільки через географічне розташування, але й тому, що це справжній осередок наукових розробок та батьківщина видатних людей, яких вона подарувала світові. На світовій арені Німеччина займає провідне місце поміж найстабільніших країн, крім того вона є одним з найактивніших членів Європейського Союзу. Політика держави дозволяє якомога щільніше поєднати процес навчання та наукових досліджень, адже в країні важливими осередками новітніх розробок є вузи. Потужна науково-технічна база завжди була основним козирем німецьких вузів.Сучасний етап реформи вищої освіти в Німеччині почався одночасно з обєднанням країни в 1991 р. і був зумовлений, з одного боку, необхідністю модернізації та інтернаціоналізації освіти, а з іншого боку, - необхідністю реформування системи освіти колишньої НДР з метою створення загальнонаціональних стандартів якості освіти.Основу системи вищої освіти складають 92 класичних, технічних і загальних університету і 22 вузи, статус яких прирівняно до університетського: педагогічні інститути, медичні коледжі, філософсько-теологічні і церковні коледжі, і коледж спорту. До вузів не університетського типу належать 183 професійні вищі школи (університети прикладних наук), що дають професійну освіту в сферах бізнесу, економіки, сервісу, сільського господарства і прикладного мистецтва і 46 музичних та мистецьких коледжів. Серед викладачів цього університету були філософи Гегель і Ясперс, хімік Гельмгольц, вісім лауреатів Нобелівської премії. При університеті відкрито ряд спеціалізованих дослідницьких центрів - зокрема, Інститут Південної Азії і Гейдельберзький інститут ядерної фізики ім. При цьому межа між технічними університетами і просто університетами часто умовна: так, університет в Ростоку має технічний факультет, а, наприклад, у технічному університеті КАРОЛОВІЛЬГЕЛЬМІНА у Брауншвайзі є відділення гуманітарних і суспільних наук .Оскільки розпочати навчання в німецькому вузі можна з будь-якого семестру (зимового - з вересня-жовтня, літнього - з березня-квітня), є два терміни прийому документів; на зимовий семестр треба зареєструватися до 15 липня, на літній - до 15 січня. Навчання в будь-якому німецькому вузі поділяється на базовий курс (Grundstudium) І наступний професійний курс (Hauptstudium), кожен тривалістю мінімум 4 семестри. У цей період навчальний план має включати 20 і більше годин занять у тиждень з обовязкових предметів і семінари (кількість обовязкових годин може змінюватися в залежності від факультету). У навчальному процесі застосовують різні види занять: лекції, семінари, контрольні роботи, практичні заняття та екскурсії. Під час семінарів, контрольних і практик вимагаються усні чи письмові роботи, за які студент отримує курсовий сертифікат, необхідний як під час заключного іспиту, так і під час переходу на наступний рівень навчання.Цим багато в чому пояснюється привабливість освіти в Німеччині для іноземних учнів, за кількістю яких Німеччина посідає третє місце після США і Франції (зараз у ФРН майже 200 тис. іноземців становлять близько 10% від загального числа студентів і аспірантів). 22,9% дорослого населення у віці від 25 до 64 років мають вищу освіту, трохи перевищуючи середній показник по країнах ОЕСР (21,5%). Допуском до навчання в університеті є диплом Abitur, який видається за результатами навчання в гімназії або в загальній школі за програмою гімназії на основі складання чотирьох іспитів з основних предметів і фіксує відповідність рівня знань школяра освітнього стандарту. У звязку з цим важливо відзначити властиву німецькій системі освіти варіативність шкільної освіти і наступність між шкільною освітою та вищою освітою, що дозволяють людині вже на рівні школи визначити перспективи свого подальшого освіти, а державі - оптимізувати систему прийому до вузів і підвищити якість вищої освіти на всіх рівнях . Середні школи у ФРН діляться на пять основних типів: гімназія, реальна школа, головна (повна народна) школа, професійна школа і загальна школа.У Німеччині діє трирівнева система управління освітою, що реалізується на рівні федерального центру, земель і самих навчальних закладів. На федеральному рівні основним законом, що визначає загальні принципи функціонування системи вищої освіти в Німеччині, є Федеральний Рамковий закон про вищу освіту (Hochschulrahmengesetz, HRG), прийнятий в 1998 р. на підставі Рамкової закону про вищу освіту від 1976 р. Федеральний центр здійснює загальне керівництво освітою: Міністерство освіти ФРН розробляє концепцію освітньої політики, визначає загальнонаціональні юридичні рамки функціонування системи освіти, виділяє кошти на розширення вузів і створення сучасної інфраструктури для ефективної діяльності ВНЗ. Поточне управління освітою за Конституцією знаходиться в компетенції урядів земель і регулюється відповідними законами земель про вищу освіту, складеними на основі Федерального Рамкової закону. Політика федеральних земель у галузі вищої освіти координується і узгоджується (у тому числі в питаннях тривалос

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Система вищої освіти Німеччини

РОЗДІЛ ІІ. Інститути вищої освіти

РОЗДІЛ ІІІ. Навчальний процес

РОЗДІЛ IV. Доступність вищої освіти

РОЗДІЛ V. Система управління вищою освітою

РОЗДІЛ VI. Фінансування системи вищої освіти

РОЗДІЛ VII. Звязок освіти з наукою та практикою

РОЗДІЛ VIII. Підготовка вчителів

РОЗДІЛ ІХ. Вища освіта Німеччини та Болонський процес

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ