Дослідження типів вищої нервової діяльності людини та їх особливості у дитячому віці. Виявлення психологічних особливостей дітей різних типів темпераменту. Аналіз критеріїв свідомості та її зв’язку з діяльністю середнього, проміжного і переднього мозку.
Вихователю треба звернути увагу на те, що тут йдеться про швидкість реакцій і перехід нервових процесів від збудження до гальмування, а не про здібності чи загальний психічний розвиток дитини. Почуття у цих дітей швидко виникають і активно проявляються. Для дитини-сангвініка корисний розмірений ритм щоденного життя, але більш швидкий ніж у дорослих, бо дошкільники не можуть довго зосереджуватись на одному обєкті /через цю особливість їх часом вважають легковажними/. Здійснювати виховний вплив на таких дітей найпростіше на основі довірчих дружніх стосунків - дорослий у таких умовах невимушено керує процесом формування тих чи інших новоутворень. Навички і звички у цих дітей виробляються повільно, але міцні і тривалі.Тут мета одна: щоб для кожного це був цілком самостійний вибір, вільний вияв ініціативи, творчої активності і обовязкове емоційне задоволення результатом. Це найскладніша задача, успіх її вирішення залежить від майстерності педагога реалізувати розвивально-орієнтований підхід до дитини. Далеко не у всіх дітей протягом дитинства чітко виявляються нахили і уподобання; виявлені схильності часто не є стійкими, дитина здатна змінювати свої уподобання.
Вывод
Отже, задача педагога - доцільний розподіл дітей за принципом індивідуальних уподобань. Тут мета одна: щоб для кожного це був цілком самостійний вибір, вільний вияв ініціативи, творчої активності і обовязкове емоційне задоволення результатом. Тут надто важко вдаватись до уніфікованих порад вихователю. Це найскладніша задача, успіх її вирішення залежить від майстерності педагога реалізувати розвивально-орієнтований підхід до дитини. До всього сказаного необхідно зауважити наступне. Далеко не у всіх дітей протягом дитинства чітко виявляються нахили і уподобання; виявлені схильності часто не є стійкими, дитина здатна змінювати свої уподобання. Окремі діти взагалі можуть не виявити ніяких нахилів. Найчастіше основною причиною виявляється недостатня сформованість у дитини конкретних засобів пізнання. За таких умов самостійна діяльність має слугувати базою, на якій дбайливий вихователь крок за кроком формує елементи творчих здібностей кожної дитини окремо. Робота з такими дітьми не менш важлива, ніж пошук і виховання „здібних” дошкільнят. Дошкільне дитинство - це той неповторний і безцінний етап в житті особистості, коли (і саме тепер) закладаються підвалини загальнолюдських здібностей. Усвідомлення цієї закономірності доводить істинність думки дитячих психологів, яка стверджує, що нездібних дітей немає, кожен лише талановитий по-своєму.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
