Вищі навчальні заклади як суб’єкти майнових правовідносин - Автореферат

Інтеграція системи вищої освіти України у світову освітню систему зі збереженням традицій української вищої школи, спрямована на підготовку кваліфікованих спеціалістів і забезпечення наступності в процесі здобуття освіти, збільшила роль ВНЗ як юридичних осіб, що надають освітні послуги, у сфері цивільного обігу, і, зокрема, як учасників майнових відносин. Що ж стосується позитивного права, регулюючого діяльність ВНЗ, насамперед Законів України “Про освіту” та “Про вищу освіту”, то слід зазначити, що їх норми містять певні недоліки, внаслідок чого правова природа, сутність, особливості право-та дієздатності, правового режиму майна ВНЗ, відносини щодо захисту їх речових прав, специфіка майнової відповідальності ВНЗ, як приватних, так і державних, за власними зобовязаннями залишаються недостатньо чітко врегульованими, що не сприяє досягненню бажаної визначеності в освітніх правовідносинах. Дисертацію виконано з урахуванням положень “Національної програми розвитку освіти”, затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002, “Державної програми розвитку вищої освіти на 2005 - 2007 роки”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року № 1183, “Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006 - 2010 роки”, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 396-р, “Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, що потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 років”, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 року № 755, “Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 - 2010 роки”, затверджених Вченою радою ХНУВС 5 січня 2005 року, “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001 - 2006 роки”, а також відповідно до планів роботи кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ. Метою дисертаційного дослідження є зясування теоретичних аспектів правового становища ВНЗ, вирішення проблем застосування правових норм, що регулюють їх участь у майнових відносинах та особливості цивільно-правового становища ВНЗ, формулювання теоретичних висновків та практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення оптимізації діяльності ВНЗ всіх форм власності. Реалізація мети дослідження зумовила постановку і вирішення таких основних завдань: визначити ознаки ВНЗ усіх форм власності шляхом зясування їх юридичної природи та відмінностей від інших видів юридичних осіб - субєктів цивільних правовідносин, зокрема інших освітніх установ; сформулювати та обґрунтувати авторське поняття ВНЗ; визначити юридичну природу ВНЗ та відповідно організаційно-правову форму, у якій вони повинні створюватися; визначити особливості право-та дієздатності ВНЗ усіх форм власності; розкрити особливості правового режиму майна ВНЗ та визначити можливість застосування альтернативних конструкцій управління майном ВНЗ; зясувати механізм цивільно-правової відповідальності ВНЗ за власними зобовязаннями; зясувати особливості правового становища структурних підрозділів ВНЗ та доцільність надання їм статусу юридичної особи; визначити недоліки у законодавчому регулюванні діяльності ВНЗ та сформулювати конкретні пропозиції щодо його вдосконалення.Зроблено акцент на тому, що саме організаційно-правова форма установи є найбільш ефективною для задоволення суспільно корисних потреб, зокрема у послугах з професійної підготовки фізичних осіб, оскільки підприємницькі товариства як комерційні юридичні особи довели, що вони менш придатні для задоволення вказаних потреб суспільства через те, що їх діяльність зорієнтована здебільшого на платоспроможного споживача освітніх послуг. Не дивлячись на те, що рішення про створення навчально-виховних закладів, заснованих на приватній формі власності, приймається засновником (засновниками) за наявності дозволу відповідної Ради народних депутатів, у даному випадку не може йти мови про дозвільний порядок створення приватних ВНЗ, оскільки дозвіл не є підставою виникнення у даної організації статусу юридичної особи. Астахов В.В., Караваєв Н.В., Суровцова М.М. доводять, що на сьогоднішній день, незважаючи на існування суперечливих положень законодавства з приводу правового становища філій та інших структурних підрозділів ВНЗ, не існує обєктивних факторів, які б доводили необхідність розширення обсягу їх прав. 27 Закону України “Про вищу освіту” положення, згідно з яким засновники приватної установи отримають можливість визначати долю її майна в статуті установи та право на одержання частини майна створеного ними субєкта у разі його ліквідації. На підставі цього дисертантом робиться висновок про те, що успішне проходження акредитації ВНЗ лише підтверджує те, що ВНЗ здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за спеціальностями, зазначеними в ліцензії, у відповідності до державних вимог і

Основний зміст роботи