Формування ячмінно-люпинових та вівсяно-люпинових ценозів. Сумісна культура для люпину жовтого кормового. Співвідношення компонентів змішаного злаково-люпинового посіву. Якості насіння люпину жовтого за річних технологій вирощування, біохімічний склад.
Вступ В умовах, коли недостатньо вноситься мінеральних добрив, скоротилось виробництво і вивезення на поля гною, значно підвищилась зацікавленість товаровиробників кормовим люпином, який є надійним джерелом високоякісних дешевих кормів з високим вмістом перетравного протеїну. Волинське Полісся та Перехідна зона України, клімат та ґрунтові умови яких є досить сприятливими для росту і розвитку культур, були одними з перших, де люпин почав використовуватись у виробництві. Як сидеральну, а потім кормову культуру жовтий люпин широко почали висівати в повоєнні роки, а на початку 70-х років він уже займав значні площі. Проте, площа його посівів у країні необґрунтовано зменшувалась. Жовтий люпин краще за інші культури адаптований до вирощування на бідних ґрунтах з низьким вмістом гумусу та підвищеною кислотністю. За відповідної агротехніки може забезпечувати на них високі врожаї зерна та зеленої маси [3]. Це обумовлюється високою його азотфіксуючою активністю (130-233 кг біологічно чистого азоту на 1 га, з яких 50-100 кг залишається в ґрунті для наступних культур сівозміни), підвищеною фосфорозчинною здатністю, оскільки коренева система завдяки кислотним виділенням здатна засвоювати поживні речовини, особливо фосфор, з важкодоступних сполук орного і підорного шарів ґрунту [4]. За вмістом рослинного білка 1 центнер зерна люпину відповідає 4,8 ц ячменю, 5,4 ц вівса; 5,9 - кукурудзи та 1,4 ц лляної макухи. Проте, незважаючи на велике народногосподарське значення жовтого люпину, посівні площі його, як і інших зернових бобових культур у країні продовжують залишатись недостатніми. До їх числа відноситься вирощування зернових бобових, у т. ч. і люпину, в змішаних посівах з стійкими до вилягання сортами злакових культур. Питання вирощування люпину жовтого в змішаних посівах належним чином ще не відпрацьовані. Предмет досліджень - особливості формування насінневої продуктивності люпину жовтого сорту Бурштин залежно від технологічних прийомів вирощування. 1. В Західній півкулі вони широко розповсюдженні в Північній та Південній Америці, від Аляски до Чілі і Аргентини [8]. Географічне поширення дикорослих люпинів, висока концентрація їх видів у деяких географічних районах дозволяють в даний час встановити для роду Lupinus декілька генетичних центрів походження [4]. Відомий дослідник люпину Хакбарт виділяє два ген центри: один в Європі, другий - на Американському континенті. Згідно звіту, складеного відомим американським вченим люпинознавцем Смітом, тут росте 847 ботанічних видів люпину; найбільша їх різноманітність зосереджена в гірській системі Анд [10]. Північноамериканський генетичний центр, до якого відносяться і країни Центральної Америки, охоплює переважно західну частину США і Мексику. Слід відмітити, що всі три генетичних центра люпину повністю співпадають з встановленим раніше М. І. Вавиловим ген центрами для інших сільськогосподарських культур [3]. З не багатьох оригінальних ботанічних видів лише три (L. albus L., L. luteus L., L. angustifolius L.) введені в сільськогосподарську культуру і широко вирощуються в багатьох країнах світу [8]. Так, Маркеншлагер виявив жовтий і вузьколистий люпин в Греції, біля міста Спарта, на ґрунтах, утворених на кристалічних сланцях [5]. В Єгипті Форскалом описана особлива форма білого люпину (L. termis Forsk.), виділена ним в самостійний вид. Однак, в гірських районах Ефіопії у витоку Голубого Нілу М. І. Вавилов виявив дикорослий білий люпин. Ці ж види в західній частині цього ген центру вже мають дрібніше насіння. Різноманітність видів люпину в Америці є досить цікавим для практичного використання [8]. люпин кормовий ячмінний посів 1.2 Історичні аспекти селекції жовтого кормового люпину Історія вирощування люпину нараховує близько 4000 років. Варрон і Пліній повідомляють про використання зеленої маси люпину на зелене добриво. Певне значення в скороченні посівних площ на зерно мали й дешевий імпорт білкових кормів (шрот) та дешевого насіння люпину з Польщі [9]. З 1920 р. велика за масштабами робота розпочата в Інституті сільського господарства в Пулавах відомим селекціонером Сіпніївським, а з 1922 р. - в Беняконях Ластовським [2].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
