Історія створення аерозолів, їх переваги та недоліки. Пристрої та матеріали, що застосовуються при їх виготовленні. Класифікація і технологія лікарських засобів, що знаходяться під тиском, їх стандартизація та умови зберігання. Типи аерозольних систем.
При низкой оригинальности работы "Виробництво лікарських препаратів, що знаходяться під тиском", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ВСТУП Аерозолі являють собою аеродисперсні системи з газоподібним дисперсійним середовищем і вільними твердими чи рідкими частками дисперсної фази. Спочатку вони мали вид звичайних пар і диму, що утворяться при спалюванні різних лікарських рослинних матеріалів. У середині XIX століття для одержання аерозолей почали використовувати диспергуючі агенти: стиснене повітря, водяна пара, а згодом центрифугування й ультразвук. Хімічний термін «аерозоль» іноді неправильно використовується для позначення спеціального виду упакування, у якій знаходиться стиснутий і зріджений газ, використовуваний для викидання (витиснення, евакуації) продукту, що міститься в цьому упакуванні. Перші зведення про застосування скляних і металевих посудин із клапанами, наповнених зрідженим газом (метил- чи етилхлоридом), відносяться до 1889 р. Лікарські засоби в аерозольному упакуванні зручні в застосуванні, портативні, компактні. Упакування охороняє лікарську речовину від дії вологи, що руйнує, світла і кисню повітря, виключає забруднення препарату і механічне роздратування при нанесення на уражену ділянку шкіри, дозволяє довгостроково зберігати його. Промислове виробництво аерозолей почате після другої світової війни в США, у нашій країні організоване в 1960 р. на дослідному заводі ХНІХФІ випуском «Інгаліпта». ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІД ТИСКОМ 1.1 ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ АЕРОЗОЛЕЙ Лікарські засоби, що знаходяться під тиском - це лікарські засоби в спеціальних контейнерах під тиском газу, що містять одну або більше діючих речовин і являють собою розчини, емульсії або суспензії, призначені для місцевого нанесення на шкіру, слизові оболонки або для інгаляцій. Російський хімік М. С. Цвєт (1872-1919) користувався власним пристроєм для отримання аерозольного струменя. Промислове виробництво лікарських засобів, що знаходяться під тиском, уперше було організовано в Україні на дослідному заводі ДНЦЛЗ. Основним розробником цієї групи препаратів стала лабораторія медичних аерозолів ДНЦЛЗ (засновник - професор Г.С. Башура). Лікарським засобам, що знаходяться під тиском, властиві і деякі вади: 1. порівняно висока вартість; 2. можливість вибуху контейнера при ударі або дії високої температури; 3. забруднення повітря приміщення лікарськими препаратами і пропелентами при маніпуляціях. У звязку з цим Г. С. Башура і Я. І. Хаджай дали чітке визначення цій лікарській формі, розробили єдину термінологію і класифікацію всіх видів і методів їх застосування в медичній практиці. ПРИСТРОЇ ТА МАТЕРІАЛИ ЗАСТОСОВУВАНІ ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ АЕРОЗОЛЕЙ. 2.1 КОНТЕЙНЕРИ І КЛАПАННО-РОЗПИЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ Для переведення лікарських речовин в аерозольний стан використовуються пристрої, які працюють під тиском і вмонтовані в контейнери (рис. Місткість контейнерів може бути різною: від 3 мл до 3 л, крім скляних, місткість яких обмежена 300 мл. Рис. 1. При їх виготовленні необхідно враховувати дві основні умови: 1. контейнери повинні витримувати внутрішній тиск, створений пропелентом (не менше 2 МПа), 2. бути стійкими до удару. Як емульгатори для таких емульсій, як і для звичайних емульсій, використовуються найрізноманітніші поверхнево-активні речовини (ПАР), які в силу своїх фізико-хімічних властивостей у комбінації з пропелентами утворюють піни.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
