Дослідження етапів формування виробничої функції в мікроекономіці. Дослідження методики визначення виробничої функції за факторами, формування ізоквант. Аналіз необхідності технічних змін у виробництві. Особливості впровадження інновацій на виробництві.
Мікроекономіка вивчає поведінку і механізм прийняття рішень окремими економічними субєктами (індивідами), домашніми господарствами, підприємствами, галузями, громадськими системами і державними агентствами, тобто мікросистемами. Суттєвими припущеннями теорії при розгляді підприємства є: - раціональність її поведінки - фірма максимізує власну вигоду (прибуток) і здатна шукати й знаходити шляхи досягнення цієї мети; Припущення про єдину мету діяльності фірми є певним спрощенням, фірма може мати й інші цілі, особливо у короткостроковому періоді, але домінуючою метою довгострокової діяльності повинна бути саме максимізація прибутку, інакше фірма не зможе втриматись у своєму бізнесі в ході конкурентної боротьби і не зможе боротися за досягнення інших цілей. Теорія виробництва досліджує звязок між задіяними у виробництві ресурсами, що взаємодіють між собою у виробничому процесі, та результатом цієї взаємодії - продуктом. Оскільки виробництво здійснюється у відповідності з певними технологічними правилами, то важливо визначити і виразити кількісні співвідношення між випуском продукції та рівнем вхідних факторів виробництва.В мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально - як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва. По-друге, марксистський розподіл факторів виробництва має яскраво виражену соціальну спрямованість, він виходить з класового підходу до аналізу природного процесу виробництва. Така «чотирьохфакторна» класифікація елементів виробництва (праця, капітал, земля, підприємницькі здібності) довгий час в економічній науці вважалась класичною і наче б завершеною. Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу факторів виробництва відносить: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію. Якщо врахувати весь набір факторів виробництва (працю, капітал, матеріали та інші фактори), то виробнича функція матиме такий вигляд: Q = f(L, K, C, …, X<n) (1.1)> де L - праця;Саме технологія визначає здатність виробляти продукти при відповідних витратах факторів виробництва. Прикладом революційних стрибкоподібних впливів технологічного прогресу на результативність (ефективність) виробництва може слугувати перехід суспільства від мануфактурного до великого машинного виробництва, а від нього - до автоматизованого. Вплив зміни технології в бік її поліпшення для короткострокового періоду виявляється в тому, що заданий обсяг випуску можна забезпечити використанням меншого обсягу одного із ресурсів (змінного), тоді як обсяг іншого ресурсу залишається незмінним. А збільшення обсягу випуску при незмінному обсязі ресурсів або виробництва того самого обсягу випуску за меншого обсягу ресурсів залишається результатом технологічного впливу на виробничу функцію і в довгостроковому періоді. Який варіант варто обрати виробникові, залежатиме від співвідношення цін на ресурси, з яких виробляється продукт.Економічна сутність виробника полягає в тому, що воно має на меті одержання прибутку, її діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, обєктивними умовами її існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва, тобто відтворювання. Як економічне явище виробник характеризується певною сукупністю продуктивних сил - факторів виробництва і виробничих відносин. Він має певну кількість засобів виробництва (капіталу) і робітників (виробничий фактор - праця), що дає можливість виконувати закінчений цикл операцій і здійснювати випуск продукції з метою отримання прибутку. Виробнича функція показує співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції. За допомогою цього виробник має можливість визначити мінімальну кількість витрат для виробництва будь-якої кількості товарів.Ефективним є виробництво, при якому заданий максимальний фізичний обсяг випуску продукції забезпечується мінімальними обсягами введених ресурсів. Максимальний обсяг випуску, який підприємство може виробити за різних комбінацій ресурсів, описується виробничою функцією. Виробнича функція з одним змінним ресурсом Q = f(F) дає можливість дослідити вплив приросту кожної додаткової одиниці змінного ресурсу на обсяг загального випуску, а також на величину середнього та граничного продуктів. Зміст закону полягає в тому, що за умови, коли всі ресурси постійні, а один - змінний, граничний продукт від кожної додаткової одиниці змінного ресурсу зменшується. Виокремлюють чотири стадії розвитку виробництва при виробничій функції з одним змінним ресурсом, за умови його зростання: на І стаді всі криві: (ТР, APL та MPL) є зростаючими; на II стадії криві ТР та APL зростають, а MPL спадає; на III стадії крива ТР продовжує зростати, а APL та MPL спадають; на IV стадії криві: (ТР, APL, MPL) є спадними.
Вывод
1. Ефективним є виробництво, при якому заданий максимальний фізичний обсяг випуску продукції забезпечується мінімальними обсягами введених ресурсів.
2. Максимальний обсяг випуску, який підприємство може виробити за різних комбінацій ресурсів, описується виробничою функцією.
3. Виробнича функція з одним змінним ресурсом Q = f(F) дає можливість дослідити вплив приросту кожної додаткової одиниці змінного ресурсу на обсяг загального випуску, а також на величину середнього та граничного продуктів.
4. У короткостроковому періоді діє закон спадної граничної продуктивності (віддачі) змінного ресурсу. Зміст закону полягає в тому, що за умови, коли всі ресурси постійні, а один - змінний, граничний продукт від кожної додаткової одиниці змінного ресурсу зменшується.
5. Виокремлюють чотири стадії розвитку виробництва при виробничій функції з одним змінним ресурсом, за умови його зростання: на І стаді всі криві: (ТР, APL та MPL) є зростаючими; на II стадії криві ТР та APL зростають, а MPL спадає; на III стадії крива ТР продовжує зростати, а APL та MPL спадають; на IV стадії криві: (ТР, APL, MPL) є спадними.
6. Ізокванта - це крива, що показує максимальний, за даного технологічного рівня виробництва, обсяг випуску при різних комбінаціях ресурсів. Виробнича функція підприємства може бути представлена картою ізоквант, які показують різні обсяги випуску при різному обсязі залучених ресурсів.
7. Ізокванти - криві спадні. їх форма може описуватися за допомогою граничної норми технологічного заміщення.
8. Гранична норма заміщення капіталу працею (MRTS) визначається кількістю капіталу, який можна зекономити, залучивши до виробничого процесу додаткову одиницю ресурсу «праця», за незмінного обсягу випуску.
9. Конфігурація ізоквант визначається ступенем взаємозамінності чи взаємодоповнюваності ресурсів, з яких виробляється продукт.
10. Головною проблемою для підприємства в довгостроковому періоді є вибір масштабу діяльності. При зростанні обсягу випуску такими самими темпами, з якими зростає обсяг використаних ресурсів, має місце постійний ефект масштабу. Якщо обсяг випуску зростає повільніше, ніж обсяг ресурсів, має місце спадний ефект масштабу. Якщо обсяг випуску зростає швидше, ніж обсяг ресурсів, має місце зростаючий ефект масштабу.
11. Позитивні технологічні зміни поліпшують виробництво як у коротко- так і в довгостроковому періодах. У короткостроковому періоді це проявляється в тому, що заданий обсяг випуску можна забезпечити меншим обсягом змінного ресурсу, або, за незмінного обсягу використаних ресурсів, можна забезпечити більший обсяг випуску. У довгостроковому періоді, крім того, зростання обсягів використаних ресурсів забезпечує прискорене розширення обсягів випуску.
Список литературы
1. Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / 6-те вид. - К: Знання-Прес, 2007. - 719 с.
3. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю. Політична економія. Підручник. К.: Видавничий центр «Ніка-Центр», 2002. - 528с.
4. Будаговська С. М., Кілієвич О. І. Луніна І. О. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник у 2 частинах - К: Вид. Основи, 2001. - 517 с.
5. Ватаманюк З. А., Панчишин С. І. Економічна теорія: Макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посібник - К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2001. - 606 с.
7. Грабовецький Б. Є., Мороз О. В., Савчук Л. М. Виробнича функція як засіб вдосконалення економічних досліджень: Кафедра менеджменту та моделювання в економіці. Вісник Вінницького політехнічного інституту 2006. №2
8. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. - К.: Товариство „Знання», 2000. - 176 с.
9. Заглинський А.О., Матусевич М.К. Політична економія. Навчальний посібник. - Рівне, «Волинські береги», 2000. - 408с.
10. Задорожна Н.В. Мікроекономічна теорія виробництва і витрат: Навч. посібник - К.: КНЕУ, 2003. - 219 с.
11. Зайченко Ю. П. Дослідження операцій: Підручник. - 4-те вид., перероб. і допов. - К., 2000. - 688 с.
12. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навч. посіб. - К.: Центр навч. літ., 2004. - 386 с.
13. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К.Основи економічної теорії: Підручник / - К.: Атіка, 2001. - 344 с.
14. Мочерний С. В. Політична економія: Навчальний посібник - К: Знання - Прес, 2002. - 686 с.
15. Наржина Л.Д. Пономарьова Л.Н. Мікроекономіка в схемах: Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2007.-160с.
16. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учеб. для вузов. - 2-е изд., изм. - М.: Норма, 2004. - 428 с.
17. Пиндайк Р. С., Рубинфельд Д. Л. Микроэкономика: Пер. с англ. - М.: Дело, 2000. - 808 с.
18. Рудий М.М, Михайлов С.І. Мікроекономіка (Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей). - К.: «Юнівест Медіа», 2005. - 312с.
19. Ульянченко О. В. Сучасні моделі дослідження операцій в економіці: Навч.посібник / Харківський державний аграрний університет ім. Докучаєва В. В.. - Харків, 2000. - 429с.
20. Фандель Г. Теорія виробництва і витрат: Пер. з нім. - К.: ТАКСОН, 2000. - 520 с.
21. Чепурина М.Н. Курс экономической теории: Курс лекцій - Киров: - «АСА», 2001. - 176 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
