Історичний розвиток портретного жанру і передачі емоційного стану. Потреба художника у владі над власним світом думок і відчуттів, загальні відомості про малюнок і розвиток сприйняття художнього образу, творчий пошук та методика виконання портрету.
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ПОРТРЕТНОГО ЖАНРУ 1.1 Загальні свідомості про малюнок 1.2 Історія портрету РОЗДІЛ 2 ПЕРЕДАЧА ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ У ГРАФІЧНОМУ ПОРТРЕТІ 2.1 Композиційні прийоми у малюванні портрета 2.2 Анатомічна характеристика голови людини 2.3 Створення художнього образу 2.4 Емоційний стан у портреті 2.5 Графічні матеріали та технічні прийоми у малюнку ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИСНОВКИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Портрет (франц. portrait, від застарілого portraire - зображати), зображення або опис (наприклад, в літературі) якої-небудь людини або групи людей, що існують або існували в реальній дійсності. В образотворчому мистецтві портрет - один з головних жанрів живопису, скульптури, графіки, а також фотомистецтва. Найважливішим критерієм портретності є схожість зображення з моделлю, оригіналом. Зазвичай портрет особі зображує сучасний художник і створює його безпосередньо з натури. Разом з цим сформувався тип портрета, що зображає якого-небудь діяча минулого (історичний портрет) і створюваний по спогадах або уяві майстра, на основі допоміжного (літературно-художнього, документального і тому подібне) матеріалу. Залежно від призначення, специфіки форми, характеру виконання розрізняють портрети станкові (картини, бюсти, графічні листи) і монументальні (скульптурні монументи, фрески, мозаїки), парадні і інтимні, по груди, в повний зріст, en face (анфас), в профіль та інш. У різні епохи набувають поширення портрети на медалях і монетах (медальєрне мистецтво), на гемах (гліптика), портретна мініатюра. Мета дипломної роботі: на основі вивчення історичного, методичного та практичного матеріалу виконати портрет засобами графічних матеріалів. Для кожного художника дійсність відкриває все нові і нові грані пізнання законів природи. Автором її був біолог Ернст Геккель, що стверджував на сторінках своєї праці «Краса форм в природі», що людина змогла звернутися до творчості тільки завдяки створеній природою невичерпній кількості дивовижних створень, які по красі і різноманітності перевершували і перевершують все створене мистецтвом. Наприклад, гілка дерева виглядає закінченою формою того ж дерева, але тільки в зменшеному вигляді. Живописець починає роботу над картиною, спочатку її замисливши, а потім збираючи великий підготовчий матеріал до неї, що складається з олівцевих ескізів, нарисів, зарисовок, малюнків всіх елементів майбутнього твору, передуючи живопису маслом або темперою обовязковим, таким, що пропрацював у всіх деталях і з передачею світлотіньових особливостей малюнком на полотні. І в роботі скульптора, не говорячи вже про творчість художника графіка, художника живописца, архітектора, малюнок дає перше втілення задуму. Художники епохи Відродження, що дотримуються ідеалів гуманізму, прагнули осягнути суть реального миру через пізнання природи і розвиток наук, індивідуалізували творчий процес на відміну від колективної праці середньовічних майстрів, розширили тематичні межі і, що саме головне, створили систему нового художнього бачення, завдяки чому будь-яке зображення почало викликати зорові відчуття, аналогічні тим, які ми випробовуємо побачивши найреальнішої дійсності, почали робити малюнки, в яких вирішували різноманітні завдання вивчення натури і прийомів її зображенні на площині з передачею світлотіньових градацій від світлого до темного. Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело, Дюрер, Гольбейн Молодший і інші великі майстри віддали особливу дань малюнку. Його вислови, хоча не повністю дослівно, але із збереженням основної думки, учні записували в свої щоденники. Своєрідне бачення натури продемонстрував у малюнках талановитий російський художник Михайло Олександрович Врубель. Ми назвали декілька імен майстрів малюнка. Найбільш прославленим єгипетським портретистом є скульптор Тутмос Молодший, що працював в цю епоху. Високі зразки портретної мініатюри були створені майстрами Середньої Азії, Азербайджану, Афганістану (Кемаледдін Бехзад), Ірану (Реза Аббаси), Індії. По формату (скульптурні): · герма (одна голова з шиєю) · бюст (голова і верхня частина тулуба, приблизно по груди) · статуя (ціла фігура, з голови до ніг) По повороту голови: · в анфас (фр. en face, «з лиця») · у чверть повороту направо або наліво · впівоберта · у три чверті (фр. en trois quarts) · у профіль.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
