Аналіз моделі альтернативного руху до вищого щабля еволюції - створення планетарної держави та загальносвітового соціального об’єднання у теоріях В. Винниченка, В. Вернадського та К.М. Маєр–Абіха. Обговорення негативів і позитивів змін світового масштабу.
При низкой оригинальности работы "Винниченко В., Вернадський В., Маєр-Абіх К.М.: компаративний аналіз теорій", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
«Ми живемо на зламі, у виключно важливу, по суті, нову епоху життя людства, його історії на нашій планеті»[1,260] - писав В.Вернадський про початок ХХ ст. Результати досягнень науково-технічного прогресу, виключна роль, що надавалась науково-теоретичній думці та результати широкого практичного впровадження останньої у повсякденне життя на початку ХХ ст. змусило людину відновити пошуки власної сутності, враховуючи нові аспекти соціальної дійсності. Для підтвердження даної тези до пропонованого порівняльного аналізу пропонуємо залучити розгляд основних тез сучасного німецького філософа, одного з яскравих представників голістської етики (від грецьк. holos - цілий, весь), К.М.Маєр-Абіха, метою творчих пошуків якого визначається переосмислення людиною базових пріорітетів власного співжиття з природним оточенням, результатом котрого повинна стати зміна світоглядної парадигми «людина - природне середовище» на «людина як складова спільносвіту». Таке розуміння ролі і місця людської спільноти у подальшому розвитку планети є, на нашу думку, спорідненим до переконань сучасного німецького філософа К.М.Маєр-Абіха, котрий, незважаючи на безліч непривабливих прикладів взаємодії людських індивідів та оточуючого світу органічної (живої) та неорганічної (неживої) природи, все ж виступає на користь ствердження, що світ з людиною кращий, за світ без неї. Таке ствердження ґрунтується на тому, що оповідачка Івонна Вольвен репрезентує приклад «конкордистської» особистості, особистості, якою у майбутньому може стати будь-який людський індивід, якому для цього необхідно лише усвідомити хибність того, що він раніше вважав нормою життя, відмовитися від того, що руйнує і гнітить сутність людини, і повернутися до природного способу життя, який полягає у природному харчуванні (не вживанні у їжу не лише мяса тварин, але й рослин, що зазнали будь-якої кулінарної обробки, іншими словами, всього того, що непритаманне «природі людини, себто нічим, що не приготоване на кухні матері природи»[3,158], що дозволить звільнити живу природну енергію, котра забивається «мертвою» їжею, допоможе гармонізувати і особистісне буття особистості, поверне йому відчуття «безпричинної радості», щастя, а відтак - сприятиме поступовій гармонізації оновленого, щасливого та гармонійного соціуму, або ж, послуговуючись термінологією самого В.Винниченка, «конкордистського суспільства».
Список литературы
1. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. - М., 2004. - 576 с.
2. К.М.Маєр-Абіх. Повстання на захист природи. Від довкілля до спільносвіту. - К., 2004. - 196 с.
