Виникнення та характерні риси Єгипетської держави - Курсовая работа

Єгипет, як і інші східні держави виникли в сприятливих природних умовах, їхні великі повноводні ріки “зумовили швидкий перехід людства від кочового осілого землеробського способу життя”. Досягнувши певного суспільно-економічного розвитку утворюється держава і система права. Спочатку, процес утворення єгипетської держави йшов так: спочатку утворились два царства Північне і Південне. До виникнення першого суспільства і держави, тобто до появи первіснообщинного ладу, зумовило розвиток рабства, високопродуктивне землеволодіння, виникнення приватної власності. “Навколо вождя складається державний апарат, який складався із членів його сімї, його слуг, так формується вона із древніх систем державного управління.” Перші держави “номи”, вони займали територію декількох поселень і були скоріше не державами, а військово-демократичними організаціями.Однією із самих давніх держав Сходу був Єгипет, який розташований в Північно-Східній Африці. Стародавній Єгипет знаходився у долині нижньої течії ріки Нілу. До віку палеоліту в Х-ІХ тисячолітті до нашої ери кочували різні племена (бербери, кумати) на території Єгипту. Оскільки населення не могло вижити на одному рибальстві та полюванні, тому почало займатись скотарством, землеробством, що зумовило появу общин. “На останньому етапі розвитку первіснообщинного ладу у древніх єгиптян склалась досить розвинута організація управління, яку Ф.Енгельс в роботі “Походження сімї, приватної власності і держави” назвав військовою демократією.Нове царство (1580 - 1070 рр. до н.е.), внаслідок боротьби з гіксонами посилюється військова міць, строго централізований апарат влади, успішні завойовницькі війни, ріст чисельності рабів, розквіт цивілізації, приєднання Сирії та Палестини, успішні походи в Азію, створення Єгипетської імперії. Для цього періоду характерна безмежна влада фараона, формується державний апарат, царське і общинне землеволодіння, виділяються адміністративні округи - номи на чолі з номархами. Тут була резиденція фараонів перших двох династій, які правили протягом 400 років (18 фараонів). Під час правління фараонів третьої і четвертої династії настає період найвищого піднесення Древнього царства, який характеризується строгою централізацією, бюрократичною монархією з необмеженою владою фараона, зміцненням воєнної могутності й численними завойовницькими походами за здобиччю та рабами. Перший цар третьої династії Джосер започаткував будівництво пірамід в приблизно 2600 р. до н.е.В Єгипті проходили повстання рабів, які послаблювали центральну владу. В країні спостерігається цілеспрямованість окремих номів придбати самостійність, роздача пільг, які привели до розпаду Єгипту, як єдиної держави. У 525 р. до н.е. перський цар Камбіз у битві при Пелузіумі розбив єгипетські війська і завоював Нове царство фараонів.” Він започаткував XXVII династію.“Панівним класом у єгипетському суспільстві були жерці, цивільні і військові чиновники. Жерці ділились на групи відповідно до кількості культів. Жерці не тільки відправляли релігійні культи, але й займали важливі посади у державі.” Єгиптяни вірили у загробне життя, в існування богів і були впевнені, що жерці зустрічаються з богами, передають їм прохання людей, а боги через жерців оголошують людям свою волю. “Жерці звільнялись від усяких робіт на користь царя, від сплати будь-яких податей, від утримання царських гінців і інше.” Жерці нерідко мали великий, визначальний вплив на внутрішню і зовнішню політику держави.Селяни і ремісники являлись експлуатованою масою населення, хоча вони були людьми вільними. Сільська територіальна община керувалась особливою общинною радою, яка розглядала акти продажу, розглядала майнові суперечки. Залежність заможних селян від загальної системи зрошення заважала заможним селянам, порвати з общиною. Переважна більшість селян володіла дрібними наділами, за користування яких сплачувався податок в царську казну (ренту - податок). “Інші селяни, які були прикріплені до землі, що була пожалувана царем храмам, сановнику або воїну, і повинні були крім плати на користь держави, віддавати частину врожаю храмам чи певним особам (від 1/5 до 1/6 врожаю)”.Найбідніших селян називали хуру, тобто раби. Головним джерелом рабства був військовий полон. рабами ставали не тільки чужоземці, а й єгиптяни, переможені у внутрішніх війнах. так “Фараон Аменхотеп із одного походу в Сірію привів 100 000 полонених”. Отже, притік полонених - рабів був значним, так як війни були явищем частим.Отже, на чолі державної влади стояв спадковий монарх - фараон, його влада була необмеженою: він прирівнювався до бога - сонця Ра, воля якого була священна. Оскільки, фараону належала вся державна влада, верховна виконавча та судова та судова влади, то він був верховним начальником, верховним жрецем, тобто головним. Фараон правив державою за допомогою великого, розгалуженого, чиновницько-бюрократичного апарату, якій він очолював, а всі чиновники повинні були підкорятись його наказам. Найвищим з державних сановників був джаті (візир), якого призначав фараон

План

Вступ

1. Утворення, розвиток і загибель Єгипетської держави

1.1 Утворення Єгипту

1.2 Історія розвитку

1.3 Загибель держави

2. Суспільний лад Єгипту

2.1 Панівні верстви населення

2.2 Селяни і ремісники

2.3 Раби

3. Державний устрій Єгипту

3.1 Апарат управління

3.2 Збройні сили

3.3 Судові органи

4. Джерела та характерні риси права

4.1 Джерела права

4.2 Право власності

4.3 Зобовязальне право

4.4 Шлюбно-сімейне і спадкове право

4.5 Кримінальне право

Висновок

Використана література