Шаманізм як віра у те, що людина може бути духовним посередником між світом живих і світом духів. Наскельні зображення первісних знахарів. Застосування методів екстатичного спілкування з надприродним світом. Характер шамана та результати його професії.
З цією проблемою повязана також низка питань про інтелектуальні, емоційно-почуттєві та вольові здібності людини, з якими, в свою чергу, тісно переплітається проблема формування уявлень про надприроднє та віри в нього. шаманізм духовний екстатичний Релігія в особливій формі відображає реальні соціальні процеси, інтереси сподівання і прагнення широких народних мас. Тому, аналізуючи будь-яку форму релігії, важливо знати в: в яких історичних умовах вона виникла; в яких соціальних верствах поширювалась і як у віровченні відображалися їх інтереси; які зміни відбувалися в даній формі релігії у процесі історичної еволюції; в якій формі існує тепер. Метою їхніх обрядів є лікування людей і тварин, а також усунення негараздів суспільного життя та несприятливих явищ природи. шаманство - одна з культових форм первісних релігій, повязана з діяльністю шамана, а також віра в можливість шаманів через спілкування зі світом духів передрікати майбутнє, дізнаватися про події у віддалених місцях, лікувати, викликати дощі тощо.Шаманізм (евенкійською мовою „шаман” означає несамовитий) - це віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу (шаманів). Приміром, у якутів вважалося, що коли людина, захворіла, то її ніхто не може вилікувати, крім шамана. В процедуру „лікування” входило виконання сукупності релігійних дійств: заклинання, пісні, танці, звернення до духів за допомогою, розмова з духом. Якщо після релігійного „лікування” організм перемагав хворобу, то слава приписувалася шаману, а якщо помирав - винним оголошувався злий дух, що вкрав душу хворого. Можливість утримувати людей, які самі нічого не виробляють, і керівна роль чоловіка в суспільстві - ось дві основні особливості, які відбилися в шаманізмі.У дійсності зміст камлання полягає в гіпнозі свого оточення і в самогіпнозі, завдяки якому шаман не тільки змушує глядачів вірити у свої надприродні здібності, але, звичайно, вірить у них і сам, переживаючи під час камлання галюцинації. Не можна погодитися з традиційною і чисто ідеалістичною точкою зору, відповідно до якої в основі шаманізму лежить віра в духів і саме шаманізм зародився з потреби людини знешкодити, умилостивити і здобути заступництво цих духів. Шаману ж приписується здатність спілкуватися з духами. Не тому займає шаман у громаді особливе положення, що йому приписують здатність спілкуватися з духами; навпаки, йому тому і приписують таку здатність, що він займає особливе положення в громаді. Звичайно, нервово-істеричний характер шамана є значною мірою результатом його професії, тому що, починаючи з періоду підготовки і протягом усієї своєї діяльності, шаман спеціально і свідомо культивує в собі подібні якості.Але він не зовсім точний у своєму буквальному змісті, бо в первісному суспільстві релігійні уявлення та ідеї ще не набрали системного вигляду, їх форма та зміст тільки усталювалися. Це був розпливчастий комплекс розрізнених поглядів і почуттів, хоч і пройнятих єдиною ідеєю про наявність надприродного, і який доповнювався діями, спрямованими па нього. У первісному суспільстві ще не було релігії в повному розумінні цього слова, як не було "первісної" держави, суду, війська, церкви. Тому слід памятати про умовність терміну "первісна релігія"; доречнішим буде термін "первісні вірування". З переходом від первісності до цивілізації архаїчні форми релігії не відмерли, а стали складовою частиною більш розвинутих релігій або народної культури.
План
План
Вступ
1. Виникнення шаманізму
2. Особливості шаманізму
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
У сучасній етнографічній, історичній, філософській та іншій літературі часто вживається термін "первісна релігія". Він досить точно визначає час існування явища, яке ми розглядаємо. Але він не зовсім точний у своєму буквальному змісті, бо в первісному суспільстві релігійні уявлення та ідеї ще не набрали системного вигляду, їх форма та зміст тільки усталювалися. Це був розпливчастий комплекс розрізнених поглядів і почуттів, хоч і пройнятих єдиною ідеєю про наявність надприродного, і який доповнювався діями, спрямованими па нього. У первісному суспільстві ще не було релігії в повному розумінні цього слова, як не було "первісної" держави, суду, війська, церкви. Тому слід памятати про умовність терміну "первісна релігія"; доречнішим буде термін "первісні вірування".
Особлива роль надається шаманізму. Шаманізм цікавий насамперед як зародок духівництва: - по-перше, тому, що шамани присвячували своє життя виконанню релігійних обрядів і за рахунок цього "найсильніші" з них здобували собі засоби до існування;
- по-друге, тому, що вони виділялись із середовища одноплемінників, часто мали привілеї нарівні з вождями і старійшинами, володіли особливими атрибутами свого статусу.
З переходом від первісності до цивілізації архаїчні форми релігії не відмерли, а стали складовою частиною більш розвинутих релігій або народної культури. Цікаво відзначити, що в таких африканських державах, як Мозамбік, Кот-ДІВУАР, Мадагаскар, Буркіна-Фасо, Зімбабве, Сьєрра-Леоне, первісних форм релігії ще кілька десятиліть тому дотримувалось від 50 до 70% населення.
Показовим відгалуженням африканських релігій, в яких збереглися елементи первісних вірувань і культів, є нетрадиційні афро-карибські культи - вуду на о. Гаїті, сантерія на о. Куба. На островах вони зявилися разом з темношкірими рабами з Африки, яких завезли європейські колонізатори для роботи на плантаціях. Але в релігії своїх визискувачів - католицизмі - вони також запозичили деякі імена і назви. Для того, щоб одержати можливість поспілкуватися з богами, що носять як традиційні африканські імена, такі імена святих Римо-Католицької Церкви, шанувальники вуду або сантерії приносять криваві жертви (зрідка навіть людські) і влаштовують екстатичні танці, що приводять їх у стан трансу.
Список литературы
1.Еліаде М. Шаманізм: архаїчні техніки екстазу. - Київ: Софія, 2000
