Єврейсько-арабське протистояння в Палестині, сформоване під впливом внутрішніх та зовнішніх причин під керівництвом британського мандатного правління, ратифікованого Лігою Націй. Трансформація протистояння в близькосхідну проблему у першій третині ХХ ст.
При низкой оригинальности работы "Виникнення арабо-єврейського конфлікту в Палестині (1897-1930)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Встановлення Лігою Націй британського мандата в Палестині та звязаний із цим особливий розмах єврейської колонізації країни було підтримано різними сіоністськими фондами. Це зумовило особливий інтерес автора до вивчення питань, що стосуються політики Ліги Націй і Великобританії в Палестині у перші десятиріччя XX століття. Без детального й обєктивного дослідження ситуації в Палестині та навколо неї не можна зрозуміти і правильно оцінити джерела, хід, шляхи близькосхідного конфлікту, суть якого складає проблема Палестини, без розвязання якої неможливий вихід із найбільш тривалого післявоєнного регіонального конфлікту, не можна розвязати єврейсько-арабське питання. Має потребу в обєктивному дослідженні й питання про ступінь історичної та політичної відповідальності Ліги Націй і країни-мандатарія. З моменту виникнення близькосхідного конфлікту у працях арабських авторів, деяких західних і радянських дослідників стало модним обвинувачувати Лігу Націй і країну-мандатарія і приписувати їм провину за все лихо й нещастя, що звалилося на арабів і євреїв у Палестині.До цього кола джерел слід віднести офіційні документи британського уряду й парламенту, звіти королівських комісій з аналізу ситуації в Палестині та про політику мандатної адміністрації і уряду Великобританії в Палестині, заяви британського уряду, більш відомі як Білі книги по Палестині, стенографічні звіти засідань палати громад і палати лордів за період 20-40-х рр. Із числа опублікованих джерел англійською та арабською мовами доцільно виділити щорічні звіти британського уряду щодо управління Палестиною на адресу Ліги Націй і ООН, складені на підставі найдокладніших звітів мандатної адміністрації на адресу уряду Великобританії. ХХ ст., у яких знайшли своє відображення позиції цих організацій у взаємовідносинах із мандатною адміністрацією, ЄА в Палестині, з єврейською громадою в Палестині. ХХ ст., аналізу політики Ліги Націй і Великобританії в Палестині, необхідно відзначити, що багато публікацій західних авторів заслуговують на найуважніше ставлення та вивчення, тому що в деяких із них міститься цінний фактичний і документальний матеріал, що значно доповнює загальну картину подій; відбиті в них різні точки зору авторів на події в Палестині в розглянутий період, дають можливість для порівняльного аналізу та зіставлення їх з поглядами інших дослідників, зокрема арабських і палестинських. В першому підрозділі другої глави Декларація Бальфура та її вплив на арабсько-єврейські стосунки в Палестині на основі документів і свідчень очевидців найдокладнішим образом розглядаються контакти і переговори відомих діячів сіоністського руху з членами уряду Великобританії, що призвело до появи Декларації Бальфура (2 листопада 1917 року), у якій Великобританія брала на себе зобовязання на створення в Палестині єврейського національного осередку.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
